Сука з собачкою
18 July 2007 02:05Допис довгий, тому ті, хто стільки букв не знає, можуть не читати.
Ремонт триває. Будматеріали з "Епіцентра" привезли тільки в 7 вечора, трясця їх забери. Розвантажуємо самі (нема у них такої послуги), тягнемо вдвох у дім і в квартиру. Добре, що є вантажний ліфт. Ясєн пєнь, ввечері на ліфт конкуренція велика. Тому ми один раз щось перевеземо, спустимося вниз, де воно лежить, ледве перенесене знадвору (мішки по 50 кг, по 25 кг, пачки плитки) — і пропускаємо тих, хто тільки зайшов і хоче додому. Як правило, доводиться пропускати два рази підряд. Тоді настає пауза в потоці громадян, і вже ми вантажимося. І так безліч разів.
І от якогось n-ного разу хтось починає ніби стукати в двері ліфта десь вище: мовляв, задовбали, ліфт віддайте. Ну, ми віддали. Трохи пізніше з'їхали, почекали дві черги, завантажилися, піднялися, розвантажуємося (оскільки вантаж малогабаритний, то це досить швидко відбувається). Знову якась падла стукає. Думаю: це що, вже інші (ті ж попередні вже три шанси мали, щоб спуститися)? На цей раз ліфт не віддали, але, спустившись, ще дві черги прочекали. Ніхто з тих, що спустилися, не лаявся. На третій наш підйом знову хтось стукає з того ж (ніби) боку/місця/хєр_його_зна _звідки. Ну, такого вже бути не може, щоб стільки нервових було. Думаю: це не ліфт, це хтось на поверсі щось робить. Їдемо вниз, відпускаємо ліфт. Спускаються: бабця з пуделем, і дівка середньої молодості. І зразу до нас без всяких "здрастє" — в наїзд: "Єслі ви і дальше так будєтє задєрживать ліфт, то ета бєзабразіє!" І щось там ще таке ж, що вони будуть розбиратися. Я не витримав, і дивлячись цій мимрі просто в очі, сказав: "ми, взагалі-то, займаємо ліфт на третій раз через два, тому припиніть істерику" (передаю буквально фразу). Ця стара карга була так здивована, що одразу розвернулася, і пішла, щось там погрозливе ще гавкаючи. Дівуля пробувала наїжджати: "А ви из какой квартіри", але отримавши відповідь "з якої треба", побігла доганяти любительницю нанособак, по дорозі обговорюючи з нею, що вони ще розберуться. І тут до мене дійшло, що увесь цей час стукали тільки вони. Не розумію, як це може бути — хіба якісь проблеми з викликом на поверсі, але таке можна було помітити й раніше. Кароче, або містика, або клініка.
Мій тон (але не слова), визнаю, був неввічливим. Але я таких — які за себе дуже сильно турбуються — так само дууууже сильно не люблю. Бо на практиці пересвідчився, що саме такі паскуди не дають вийти з того таки ліфта на першому поверсі, танком лізучи всередину, доки ще ніхто звідти не вийшов; так само вони поводяться в метро; скрізь лізуть без черги, будь то магазин, квиткова каса чи нотаріальна контора; саме такі падли влізають без квитка в міжміські автобуси і всідаються на чуже місце з криком "я пєнсіанєр/інвалід/вєтєран/ще_який_гоблін". Власне, що тут триндіти: одну таку особу вся країна нещодавно бачила на телеекранах. Картинка: стадіон, матч "Динамо"-"Шахтар", дебіли, які тупо палять смолоскипи, "Беркут", який точно так само тупо починає їх гнати і гамселити — і одна коза напідпитку, яка раптом вирішує, що їй, оскільки вона женскага пола, нічого не буде, а тому йде напереріз мєнтам, матюкає їх на повну катушку і намагається штовхати. За що її, власне двічі і штовхнули у відповідь (а могли ж і вдарити).
І ще цікаве спостереження: якщо таке мегачмо єсть старушка, то собака у неї теж чмо, тобто пудель. І, якщо в домі немає інших людей, то характер у недособаки такий самий паскудний, як і у хазяйки. Давити таких треба, поки маленькі © анекдот.
Ремонт триває. Будматеріали з "Епіцентра" привезли тільки в 7 вечора, трясця їх забери. Розвантажуємо самі (нема у них такої послуги), тягнемо вдвох у дім і в квартиру. Добре, що є вантажний ліфт. Ясєн пєнь, ввечері на ліфт конкуренція велика. Тому ми один раз щось перевеземо, спустимося вниз, де воно лежить, ледве перенесене знадвору (мішки по 50 кг, по 25 кг, пачки плитки) — і пропускаємо тих, хто тільки зайшов і хоче додому. Як правило, доводиться пропускати два рази підряд. Тоді настає пауза в потоці громадян, і вже ми вантажимося. І так безліч разів.
І от якогось n-ного разу хтось починає ніби стукати в двері ліфта десь вище: мовляв, задовбали, ліфт віддайте. Ну, ми віддали. Трохи пізніше з'їхали, почекали дві черги, завантажилися, піднялися, розвантажуємося (оскільки вантаж малогабаритний, то це досить швидко відбувається). Знову якась падла стукає. Думаю: це що, вже інші (ті ж попередні вже три шанси мали, щоб спуститися)? На цей раз ліфт не віддали, але, спустившись, ще дві черги прочекали. Ніхто з тих, що спустилися, не лаявся. На третій наш підйом знову хтось стукає з того ж (ніби) боку/місця/хєр_його_зна _звідки. Ну, такого вже бути не може, щоб стільки нервових було. Думаю: це не ліфт, це хтось на поверсі щось робить. Їдемо вниз, відпускаємо ліфт. Спускаються: бабця з пуделем, і дівка середньої молодості. І зразу до нас без всяких "здрастє" — в наїзд: "Єслі ви і дальше так будєтє задєрживать ліфт, то ета бєзабразіє!" І щось там ще таке ж, що вони будуть розбиратися. Я не витримав, і дивлячись цій мимрі просто в очі, сказав: "ми, взагалі-то, займаємо ліфт на третій раз через два, тому припиніть істерику" (передаю буквально фразу). Ця стара карга була так здивована, що одразу розвернулася, і пішла, щось там погрозливе ще гавкаючи. Дівуля пробувала наїжджати: "А ви из какой квартіри", але отримавши відповідь "з якої треба", побігла доганяти любительницю нанособак, по дорозі обговорюючи з нею, що вони ще розберуться. І тут до мене дійшло, що увесь цей час стукали тільки вони. Не розумію, як це може бути — хіба якісь проблеми з викликом на поверсі, але таке можна було помітити й раніше. Кароче, або містика, або клініка.
Мій тон (але не слова), визнаю, був неввічливим. Але я таких — які за себе дуже сильно турбуються — так само дууууже сильно не люблю. Бо на практиці пересвідчився, що саме такі паскуди не дають вийти з того таки ліфта на першому поверсі, танком лізучи всередину, доки ще ніхто звідти не вийшов; так само вони поводяться в метро; скрізь лізуть без черги, будь то магазин, квиткова каса чи нотаріальна контора; саме такі падли влізають без квитка в міжміські автобуси і всідаються на чуже місце з криком "я пєнсіанєр/інвалід/вєтєран/ще_який_гоблін". Власне, що тут триндіти: одну таку особу вся країна нещодавно бачила на телеекранах. Картинка: стадіон, матч "Динамо"-"Шахтар", дебіли, які тупо палять смолоскипи, "Беркут", який точно так само тупо починає їх гнати і гамселити — і одна коза напідпитку, яка раптом вирішує, що їй, оскільки вона женскага пола, нічого не буде, а тому йде напереріз мєнтам, матюкає їх на повну катушку і намагається штовхати. За що її, власне двічі і штовхнули у відповідь (а могли ж і вдарити).
І ще цікаве спостереження: якщо таке мегачмо єсть старушка, то собака у неї теж чмо, тобто пудель. І, якщо в домі немає інших людей, то характер у недособаки такий самий паскудний, як і у хазяйки. Давити таких треба, поки маленькі © анекдот.
