Відроджені шедеври з музейних скарбниць України

[diogenis]

Добрався я оце нарешті до виставки реставрованих музейних експонатів "Відроджені шедеври з музейних скарбниць України", яка розміщена в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. І висітиме там до 15 серпня.

Ну що тут сказати? Здорово. Виставлено найрізноманітніші мистецькі речі: художні твори (олія, акварель, туш-перо etc.; без ікон не обійшлося), посуд (глина, порцеляна), ужиткові предмети (можна порівняти китайські, французькі та російські віяла XIX ст.), меблі (раджу придивитися до інкрустованого смальтою круглого столика), одяг, документи (грамоти, книжки) і навіть прапори (козацькі корогви і радянські поробки). Можна подивитися, в якій касі зберігали монети скупі поляки XVIII ст., і які фартухи носили масони (до речі, ніхто не знає, для чого масонам фартухи? яке вариво вони в них готували для світової закуліси?). Все це речі, які були порвані і побиті, але завдяки реставраторам тепер виглядають цілими, як ніби й не було нічого.

Що найбільше сподобалося:

• Здоровенна робота тушшю Шишкіна "Пасіка". Шишкін, безумовно, — монстр!
  
• Всім відома аральська акварель Шевченка "Пожежа в степу". Зроблена шедеврально, притому на паршивому папері; можна тільки зняти капелюха. Все життя мріяв побачити оригінал; і ось, мрія ідіота здійснилася.
  
• Малесенький "Портрет узбека" (чи туркмена? забув) роботи Верещагіна. Не знав, що Верещагін міг дати джазу і в малих розмірах. Якби ще реставратор не зідрав забагато лаку в деяких місцях — аж до полотна...
  
• Китайські різьблені вази. В різьбленні до китайців ніхто не дотягує.
  
• Мідні ґудзики на козацькій куртці незрозумілого мені крою.

Ну й ще там багато всього, аж до давньоруського намиста включно, причому до кожної речі додаються стенди із фото оригіналу до і під час реставрації з коментарями. А окрема зала завішана цілком стендами, на яких зафоткано і пояснено, які грибки водяться в музеях, і як з ними боротися. На жаль, нормально все подивитися не дали кляті працівниці музею, які почали мене підганяти (я там один був відвідувач) ще за 40 хвилин до закриття. А воно, коли смикають, вже не в кайф все розглядати. Кози мічурінські. Словом, думаю ще повернутися і додивитися все як слід. Що і всім у Києві сущим рекомендую.

Comments

[diversey-ua.livejournal.com]

інтересно... фоткати там єсєссно нізя?

[diogenis.livejournal.com]

Угу, у нас в музеях ніде фоткати ніззя. А тут і крадькома не вийшло б, бо ходять за тобою із зали в залу в надзирці. Але можу намалювати по пам'яті ґудзик :D Взагалі, в інтернеті я не знайшов реклами з ілюстраціями. А на сайті музею новини закінчуються травнем.

[diogenis.livejournal.com]

1. Так там мозаїка і є. В стільниці видовбано заглибини для зображень (квіти, комахи), які заповнено шматочками смальти. при чому вони поставлені "на попа", тобто видно поверхні менших сторін камінчиків. Оскільки вони малі, можна просто пройти мимо, не помітивши. Я звернув увагу, бо стіл мав розколи, які чомусь не пореставрували. І в розколах роздивився, як "стоять" камінці смальти.

2. Степан Руданський.
Дивний бик.

Видить мужик у жидка
Невеличкого бичка
Під шклом в образочку.
А цікавий був мужик.
— Що то, — каже, — в вас за бик
Висить на кілочку?

Мошко й каже: — Вір не вір,
А на світі є сім гір
Без зими і літа.
Там трава висока є,
І там бик такий жиє
Від початку світу.

І той бик собі за день
Всю траву таку упень
На горах спасає.
А вночі — то божа річ —
Вся трава йому за ніч
Знову виростає.

— Де вам, Мошку, такий бик! —
Обзивається мужик. —
Трудно віру мати!
Він давно би по сей час
Міг не тілько, кажу, вас, —
Але й світ засрати!

Це щодо адекватності "опису" Флоренського.
До речі, жертви їли (на те вони й жертви), а палили лише неїстівне та окремі їстівні внутрішні органи.

[muzyka-sniv.livejournal.com]

Чудово! Я був думав, що вона вже закрилася і я її пропустив, аж вона ще діє. Це до ювілею Національного реставраційного центру - таке собі нагадування Родінє від реставраторів, шо вони ше живі і шось можуть... :)
Обов"язково піду цими днями.

[diogenis.livejournal.com]

Так, там робота капітальна. На художніх творах не видно розривів паперу, важко навіть повірити, що це не копії.
І добре, що зібрано експонати із зовсім різних музеїв. Думаю, саме через це виставка так довго триває.