Людоша, Людота — какая (тепер) разніца!

[diogenis]

Чьйорд! Кляті учонішки (от яких самий тільки врєд і бєдствія) как всігда нагадили всім справжнім патріотам. Є у нас, знаєте, во граді Києві цілий Національний музей історії України. А в ньому в основній експозиції — варязький меч XI ст. з написом, знайдений на Полтавщині.

Напис цей у свій час був прочитаний нєкім товаріщем з красівою хвамілією «Кірпічніков» як слов'янський. А саме, він там розібрав слова «КОВАЛЬ ЛЮДО<?>А», де невідома буква мали би бути «Ш» або «Т». Тобто, виходило, що якийсь коваль Людоша чи Людота забабахав аж у XI столітті меч і підписався. В експозиції музею так і вказують (див. на фото вище).

Одначе, тут случилась неожиданна діверсія со сторони НАТО. На недавніх виборах дирехтора музею пабєділ какой-то норманіст, которий до того отсижувався в Швеції, пишучи там свої научниє пасквілі статєйкі про скандинавські мечі. Ну, й про меч славного Людоші тоже написав, гадіна. Ну й оказалось за версією проклятого наймита западной буржуазії, шо це ніякий не Людоша, і не Людота, і вопче це не кириличні букви, а латинські, які давно роз'їла іржа, і вони ніфіга не читаюцця. А коваль, той взагалі — з клятої Британії, а не рідної Полтавщини.

Кароче, підкоп прямий під тисячолєтіє України-Руси вийшов. Правда, про це ніхто б і не взнав, но єсть у нас іщє патріотичеська поліція нравов у ліце достойнєйших то лі женщин, то лі отроковиць (провірити не можу, а спросить стісняюсь), которі прийшли какось в етот самий музей, де типерича засіда дирехтором клятий норманіст, і улічілі фсьо завідєніє одразу в непатріотизьмі найгнуснєйшего пошиба. Про шо і написали аткритку розгорнуту аналітічеську записку розгромную статтю на цілому Радіво Швабода.

Кляті учонішки не остались в долгу і почали сразу ж одбріхуватися. В том числі і дірєхтор-норманіст тоже написав на «Музейний простір». І ото ж не устиділся вживать наші слов'янські кириличні букви, шоб доказать, шо на мечі цих букв ні єдиної нема!

А шо єгойний заступник, звиняйте, замістітєль, написав із сього сороміцького приводу! Ви тіко почитайте! Ето ж нада — він там розказує, шо наші мужні женщини-захисниці всього українського від всього російського самі Грушевського не читали і тому пойняли все задом наперед.

Вопчім, я скорблю. Людоша чи Людота, ми тебе нікада не забудем. І проклятим учонішкам не простім. Таку світлу пам'ять споганили — нічо св'ятого нема у людей!

P. S. Одразу згадалося те єдине обговорення меча в моєму бложику, в якому я відзначився. До речі, тоді я ще не знав, що меч у нас в Києві в експозиції музею.