Поява російської мови

[diogenis]

Нарешті російські філологи чітко спромоглися сказати, як виникла російська мова, в результаті якого процесу, а отже, — й коли. І найбільш цінно, що озвучив ці дані такий крупний фахівець з історичної граматики та історичної фонології, як Андрій Залізняк.

Надибав оце на «Елементах» розшифровку його лекції для школярів «Об истории русского языка», де абсолютно чітко і ясно сказано, що

1. російська мова виникла внаслідок змішання двох різних мов, які до того існували паралельно: мови ільменських словен (офіційно: мови Новгорода і Пскова) і мови Володимиро-Суздальської Русі (і, пізніше, Московського царства);


2. співвідношення вкладів однієї і другої мов в сучасну російську — приблизно 50/50;


3. змішання сталося в результаті тривалих процесів насильницького виселення новгородців з власних земель на Поволжя і заселення їхніх земель жителями Московщини; ці процеси почалися при Івані III (1440—1505 рр.) і набули найширшого розмаху при Івані IV (1530—1584 рр.).

Перші два пункти означають, що російська є мовою-креолом, а третій вказує на нижню межу її утворення, а саме на середину XVI ст.

На жаль, Залізняк не весь час висловлюється в науковому руслі.

Так, він говорить про діалекти — «північно-західний» (новгородський) та «центрально-східно-південний», — а не мови, хоча, по-перше, різниця між ними, на яку він вказує (різниця в закінченні чоловічого роду однини іменників та відсутність/наявність другої палаталізації), явно належить рівню окремих мов, а не діалектів, а, по-друге, ніякого «центрально-східно-південного діалекта давньоруської мови», як і самої цієї мови, Залізняк представити не може, оскільки сам чітко визнав, що всі документи давньої Русі написані не місцевою мовою, а діалектом давньоболгарської (уточнимо від себе: солунським діалектом). Таким чином, ніяких даних про існування гіпотетичної «давньоруської мови» немає.

Це означає, що другий пункт, строго кажучи невірний; однак, він вірний в плані оцінки ваги ільмено-словенського компоненту в корпусі російської. І це дуже цінні дані.

Також, в лекції є ще ціла купа невірних, сумнівних, ідеологічно заангажованих, внутрішньо суперечливих та навіть не зовсім грамотних (на жаль, таке буває і з першокласними фахівцями) тверджень. Але це вже довго й ліньки розписувати. Кину тільки ключові слова: конвергенція, ностратична мова, три гілки слов’янських мов, старобілоруська мова.

P.S. Взагалі кажучи, майже всі описані тези (окрім пункту 2) є й в іншій лекції Залізняка: «Новгородская Русь по берестяным грамотам», на яку я колись вже посилався. От тільки розкидані вони там по викладу сильно і тому психологічно важко збираються в єдину картину. Особливо не вистачає прикладів із серії «50/50». Тепер же мозаїка складається однозначно.

Гражданє фофудьєносці, не бажаєте оголосити траур або заклєйміть злосного найміта западних спецслужб Залізняка, клєвєщущего на Матушку-Родіну-слонов?

Comments

[lvivil.livejournal.com]

<Але особисті спостереження ненадійні.> - мої особисті спостереження відповідні Вашим. Але мене не здивувало, а швидше обурило і викликало захисну реакцію оте твердження Залізняка.
Далі - навіщо мучити живого реального славсіста? Для початку, нехай, дивимось Вікі:
"... Найближчою генеалогічно до української є білоруська мова[35][36][37] (починаючи з IX — XI ст. обидві мови частково формувалися на спільній діалектній базі — зокрема північна діалектна група української мови брала участь у формуванні розмовної білоруської мови[38], обидва народи до XVI ст. мали спільну писемну книжну українсько-білоруську мову[39][40])..."
"... Генеалогічно найспорідненіша з сучасною білоруською мовою є українська, бо обидві ці мові походять від давньоукраїнської (давньобілоруської, давньоруської) мови. Південні білоруські діалекти є надзвичайно схожими своєю лексикою до поліської говірки української мови, що також свідчить про спорідненість цих мов..."

Далі можна поглянути в книжки, наприклад http://litopys.org.ua/pivtorak/pivtorak.htm#rys ... Чим Вам не підходить наведене джерело? Список рецензентів там широкий, ставити під сумнів фаховість усіх вказаних там осіб, як і автора - то вже теж викликає запитання... І джерело описує історію виникнення української, російської і білруської мов. Зокрема: "...Двом етнічним групам протобілоруських племен відповідали два діалектні масиви (= дві мови) — поліський і кривицький..."...Хоч цими двома мовами-діалектами користувалися генетично різні групи слов'ян, їх неухильно й послідовно зближували діалектні риси, що виникали під впливом спільного для обох етномовних ареалів балтського підґрунтя (субстрату). Як показали дослідження, саме впливом цього субстрату найпереконливіше пояснюються такі специфічні риси білоруської мови, як повне (недисимілятивне) акання, яке виникло, вірогідно, у VII—VIII ст. на землях дреговичів, радимичів і в західному ареалі кривичів та в'ятичів, дзекання і цекання (можливо, вперше з'явилося в діалектах радимичів ще у складі дулібського племінного союзу), а також спільний білорусько-балтський словниковий фонд і слова зі спільними коренями..."