Коли починаєш вийобуватися, головне — не сісти сракою в єдину калюжу посеред пустелі. Тобто, не облажатися на рівному місці. Бо як показує практика, таке трапляється дуже й дуже часто. Беремо два випадкові приклади з того, що я надибав оце зараз.
№ 1 (можна приз давати). Такий собі
don_castelano вирішив пожалітися на всяких неосвічених/ідіотів. Пафосно так назвав допис, почав його з епіграфа, а потім, одразу після епіграфа, написав речення, яке просто таки скидає читача зі стільця:
При чому далі з дописом, принаймні, в плані змісту, все гаразд.
№ 2 (ну це звичайна клініка, походження якої зрозуміле). В одній мерзенній гілці один ісконнічег, нік якого навіть називати не буду, пише (мабуть, бризкаючи при цьому слиною на клавіатуру):
Все, беремо куркулятори і рахуємо нулі в слові "миллион". Уважненько рахуємо.
Здавалося б, в мережах існують всі засоби для запобігання ляпам і поспішно накарябаним дурницям: просто не поспішаючи, слід перечитати написане. А потім зробити перегляд (preview) і ще раз перечитати. В більшості випадків цього буває достатньо; в тому числі й для того, щоб відмовитися від публікації слів, за вірогідність яких ти насправді не ручаєшся. Так ні, не читають. Накоцають по клавішах і постять. Характерно, що така психологія проявляється в усіх життєвих планах: від нетривалих розмов до організації всієї сфери інтересів індивіда. До речі, дуже багато книжок і статей написано саме людьми з такою психологією. Бо майже все людство — це гомініди саме з такою психологією.
А не бути тупим так просто: треба тільки себе постійно перевіряти. І вчитися не робити старих помилок.
Ось, до речі,
№ 3. Якщо почитати початок ось цього Уха Москви, там одразу можна надибати феєричне:
Сподіваюся, не тільки я бачу у виділеному одразу три помилки? (І всі, до речі, абсолютно дикі).
№ 1 (можна приз давати). Такий собі
| Мене завжди дратували неосвідчені люди. |
При чому далі з дописом, принаймні, в плані змісту, все гаразд.
№ 2 (ну це звичайна клініка, походження якої зрозуміле). В одній мерзенній гілці один ісконнічег, нік якого навіть називати не буду, пише (мабуть, бризкаючи при цьому слиною на клавіатуру):
| вы помните, я надеюсь, сколько нулей в слове миллион? |
Все, беремо куркулятори і рахуємо нулі в слові "миллион". Уважненько рахуємо.
Здавалося б, в мережах існують всі засоби для запобігання ляпам і поспішно накарябаним дурницям: просто не поспішаючи, слід перечитати написане. А потім зробити перегляд (preview) і ще раз перечитати. В більшості випадків цього буває достатньо; в тому числі й для того, щоб відмовитися від публікації слів, за вірогідність яких ти насправді не ручаєшся. Так ні, не читають. Накоцають по клавішах і постять. Характерно, що така психологія проявляється в усіх життєвих планах: від нетривалих розмов до організації всієї сфери інтересів індивіда. До речі, дуже багато книжок і статей написано саме людьми з такою психологією. Бо майже все людство — це гомініди саме з такою психологією.
А не бути тупим так просто: треба тільки себе постійно перевіряти. І вчитися не робити старих помилок.
Ось, до речі,
№ 3. Якщо почитати початок ось цього Уха Москви, там одразу можна надибати феєричне:
| М. ...Думаю, каждый вспомнит целый ряд слов, мирно сосуществующих в нашем словарном запасе: алогичный и нелогичный, асимметричный и несимметричный, аэробный и анаэробный, в последнем случае "н" в приставке отрицания появляется перед гласным. О. Это ряды синонимов. Но все есть между словами с греческой и русской приставкой небольшая разница: первые более терминологичны, звучат наукообразно, вторые "ближе к людям", это общеупотребительные слова. |
Сподіваюся, не тільки я бачу у виділеному одразу три помилки? (І всі, до речі, абсолютно дикі).
no subject
Date: 2008-12-13 01:23 (UTC)no subject
Date: 2008-12-13 02:00 (UTC)no subject
Date: 2008-12-18 18:20 (UTC)бо тут я розслабляюсь :)
а нулі в слові миллион я довго рахувала, ггг