Завойовник десктопів

[diogenis]

I want to conquer the world give all the idiots a brand new religion Bad Religion. I Want To Conquer The World.

І Вінду, і Лінукс я не переставляв вже більш ніж три роки. Крутяться собі нормально. От тільки якщо у віндячому світі за цей час нічого не змінилося, то Лінукс я регулярно оновлюю, тому він завжди в актуальному стані. Багато чого в ньому приємного, такого, що потім тихо матюкаєшся, перевантажившись у Найдружелюбнішу_ОС™. Скажімо, у Лінуксі апостроф однією клавішею набирається, а не комбінацією. Pdf-файли я переглядаю прямо в менеджері файлів, просто клацаючи на них; текст із них копіюю звичайним виділенням. В архіви заходжу так само і можу по каталогах всередині архіву ходити, файли прямо звідти відкривати, не розархівовуючи. Криво записане відео (особливо "рідні" майкрософтівські .wmv) тільки у Лінуксі MPlayer-ом гарантовано і подивишся.

А буфер! Він не один, а має історію, кількість кроків у якій налаштовується; копіювати в буфер ("кишеню") можна як з клавіатури за Ctrl+C, так і просто виділяючи текст мишкою; при цьому обидва ці методи копіювання працюють незалежно, тобто те, що пішло в буфер за Ctrl+C, дістається звідти за Ctrl+V, а те, що виділено мишкою, вставляється клацанням середньої кнопки мишки. У Вінді у мене тепер суцільна біда: виділяю мишкою текст, а потім ніяк не збагну, чого це він не вставляється, куди треба.

Словом, зручностей маса, і, поживши з ними, через деякий час взагалі не розумієш, як без них можна обходитися. Одна із таких колосальних зручностей — універсальний менеджер файлів, браузер і частково переглядач Konqueror. Кількість фішок у цієї програми неймовірна.

• показує preview для растрових зображень і деяких векторних, для текстів, html-, pdf-, ps-файлів і навіть для шрифтів;
  
• при наведенні мишкою на растрову картинку показує її збільшено і поряд її параметри;
  
• допускає інтеграцію інших програм, тому відкриває в своєму вікні файли купи форматів, про що я обмовився вже вище; в т. ч. можна слухати музику;
  
• має вкладки (tabs), як Firefox (не плутати із закладками, bookmarks); їх можна переміщати, відділяти в окремі вікна, задавати їм колір фону etc.;
  
• кожну вкладку можна розділити на будь-яку кількість панелей по горизонталі (як у Total/Windows Commander-i) або по вертикалі або і так, і так одночасно (це означає, що тягати файли можна в одному вікні, а не відкривати їх два чи більше, як змушені робити віндузятники);
  
• має особливу ліву панель (ховається як і у Firefox-і), для якої існує купа видів: в ній можна відкривати дерево каталогів з будь-яким коренем, мати доступ до під'єднаних пристроїв, закладок, RSS і ще багато чого;
  
• чудово працює як FTP-клієнт; я після п'яти років роботи з Konqueror-ом взагалі не розумію, навіщо потрібні спеціальні FTP-клієнти.
  
• гарно реалізована навігація з клавіатури (напр., Alt+Up — піднятися в каталог на рівень вище).
  

Konqueror 3.5.7. Найлівіша панель: дерево каталогів Далі відкрито rtf-файл. Ще правіше каталог зі шрифтами. Жовтеньке превью належить фото з правої панелі.

Таким чином, коли доводиться відкривати жалюгідний Explorer (Far-ом не завжди обійдешся), в голові крутиться лише питання "я що я тут роблю?" © реклама чіпсів.

Власне, до чого це я? А до того, що на rus-linux.net з'явилася оце дуже гарна стаття про Konqueror, з якої я, на свій подив, зміг дізнатися дещо нове про свою улюблену програму. Там картинок багато, прошу.

P.S. Одне тільки погано. Konqueror є частиною інтегрованого графічного середовища KDE. Скоро вийде його 4-та версія. І ось у ній в Konqueror-і не буде моєї улюбленої фішки: системної інформації за командою sysinfo:/
Сподіваюся, в найближчий рік у мене не буде нагальної потреби пересісти в KDE 4.

Comments

[diogenis.livejournal.com]

Лінукс — це як Bad Religion у виконанні Томаса Квастхофа ("Cease" або "Billy" я собі добре уявляю), а Вінда — це як Цеперович наспівав.

Хоча я насправді рекламував тільки Konqueror і тільки KDE, в яке він входить. А графічних середовищ в Лінуксі до біса. Але досить десять хвилин посидіти в Konqueror-і, щоб у Вінду не захотілося більше ніколи.

[diversey-ua.livejournal.com]

ну, у ос, відмінних від віконець, я вопше пеньок
і об'яснить наочно нєкому

[diogenis.livejournal.com]

Це така тема, що наочно можна поколупатися й самому. До речі, раджу. Є така корисна штука, як Live CD (або Live DVD; або ще флешки такі бувають). Це коли операційка завантажується в пам'ять просто з CD/DVD/flash і так і працює — зовсім не чіпаючи жорский диск. Практично це виглядає так: завантажуєшся як у звичайну ОС і маєш все, що треба: офісний пакунок, програми для простої текстової правки, для програвання музики, перегляду відео, для вебу, пошти і ще купа всього. *DSL-інтернет підхоплюється сам; драйверів ніяких не треба: все "всередині" вже є (ті ж фотоапарати/iPod-и повинні пахати як папа Карло). Єдина вимога: пам'яті повинно бути не менше 512 МБ, інакше гальмуватиме безбожно; починаючи ж з 512 МБ RAM все буде соватися доволі швидко.

Запис на диск при цьому можливий, але треба знати, як монтувати віндячі диски (якщо, звичайно, "живчик" сам їх не примонтує при завантаженні). А от на флешку щось записати буде елементарно.

Є купа дистрів Лінукса, які мають свій Live СD. Рекомендую ті, що йдуть із KDE (а не з GNOME-ом): OpenSuSE, Kubuntu (не Ubuntu: там GNOME), Knoppix. Ті, що з EDE або XFCE теж можуть бути. В інтернет-магазинах цього добра має бути навалом.

[diversey-ua.livejournal.com]

от спасібо за подробний екскурс
буде врємя - углублюсь в еті ваші лінукси