Помаранчеве

Всіх вітаю з третьою річницею початку Помаранчевої революції. Саме з 22 на 23 листопада (з понеділка на вівторок) незначна купка людей вибігла на Хрещатик, повіривши в повідомлення (насправді, чутку), ніби привезеним на той момент в Київ янучарам видали бити, і вони йдуть на Майдан незалежності змітати постале там просто посеред вулиці наметове містечко. Люди були беззбройні, але все одно йшли, і поступово їх ставало більше. Коли припинив роботу транспорт, добровольці продовжували сходитися пішки з різних районів міста і навіть з'їжджатися на таксі (таких було достатньо). Всім було дуже холодно: температура в останні дві ночі сильно впала, а люди не зорієнтувалися і прийшли в осінньому одязі. Рятувала тільки наявність "труби" — підземного переходу на Майдані, — де можна було якщо не зігрітися, то хоча б сховатися на деякий час від вітру. Однак, сидіти там весь час було не можна, слід було патрулювати всю ділянку Хрещатика від Майдану до ЦУМу — цей простір жителі наметового містечка обгородили барикадами з паркових лавок.

Приблизно у пів на другу ночі прорвався перший автобус з добровольцями з-за меж Києва. На той момент міліція все ще виконувала наказ всіма можливими засобами затримувати транспорт, який прямує до Києва, не впускаючи його в межі столиці. Прецедент прориву блокади сильно підняв настрій людей, які доти не очікували ні на що гарне (битою по хребту — так і в морг недовго потрапити). Цікаво, що люди в автобусі були всі до одного пенсіонери. Міліція в Київській області на дорозі пропустила їх тому, що вони сказали, ніби їдуть... на футбол (гра мала відбутися в середу). Ага. Повен автобус бабусь — на футбол. За півтори доби. Вночі. І з купою плакатів на фанерній основі. На Хрещатику така "підмога" викликала справжній фурор.

Десь ближче до чотирьох ранку почали підтягуватися люди з вокзалу, які тільки-но приїхали на поїздах. На світанку частина киян розійшлася: всім треба було скоро йти на роботу...

Зараз теж купа справ, але треба піти відзначити подію хоча б символічно. Словом, піду хильну з друзяками, з якими ми разом мерзли на нічному Хрещатику три роки тому. Саме час. Будьмо!