Результати діяльності Гонтарєвої

[diogenis]

Про те, чим займається Гонтарєва на посаді НБУ — а саме, нищить українську фінансову систему, — я писав ще два роки тому (Дрім, ЖЖ). Тепер, коли вона офіційно відсторонена, можна підвести підсумки її, з дозволу сказати, діяльності.

Такі підсумки підвів — достатньо докладно — Андрій Ілларіонов. Його доповідь (укр. переклад), презентована під час роботи весняної сесії МВФ у Вашингтоні 20 квітня 2017 року, максимально повна. Фактажу надто багато, щоб переказувати, тож тільки висновки:

Як показує проведений аналіз, інтервенціоністська політика, яку проводило керівництво НБУ у 2014–2017 роках, сприяла: – розтраті міжнародних резервів України; – створенню умов для валютної паніки та валютної кризи в лютому 2015 року; – нарощуванню державного боргу та перетворенню боргової проблеми в нерозв'язувану в середньостроковій перспективі; – посиленню валютного регулювання, яке паралізувало платіжно-розрахункову систему, ускладнило інтеграцію України у світову економіку, що перешкоджає залученню іноземних інвестицій; – придушенню вітчизняного банківського сектору; – значній утраті депозитів фізичних і юридичних осіб; – збільшенню навантаження на бюджетну систему; – зниженню банківської щільності та фінансової глибини, які є головними факторами, що сприяють відновленню економічного зростання та підтримання його стійких темпів; – утраті довіри до банківської системи та до української державної влади; – селективній підтримці окремих комерційних банків, пов'язаних безпосередньо з керівництвом НБУ, а також із деякими іншими політиками України; – приховуванню активів Януковича й інших керівників попереднього політичного режиму; – значному збільшенню участі російських державних банків у банківській системі України; – зниженню масштабів інвестицій в українську економіку; – падінню обсягів українського експорту; – продовженню та поглибленню економічної кризи в Україні у 2015 році; – перешкоджанню відновлення швидкого та сталого економічного зростання у країні у 2016–2017 роках; – радикальному скороченню громадської підтримки найважливіших українських державних інституцій – президента, парламенту, уряду, а також самої ідеї успішності демократичного політичного устрою в Україні.

Власне, все, як я й описував заздалегідь, тільки детальніше. І з цифрами на кожну тезу.