Хоч на фронті сьогодні й бачимо позитивні зміни, не слід забувати, що сьогодні — Міжнародний день зебіла. Бо зебілізм — це одна з причин, чому на нашій землі взагалі йде повномасштабна війна.

І день цей вже справді міжнародний, бо на сьогодні ми вже маємо дві різні групи «козлов, которые вечно мешают нам жить» © один гопник з Ростова. Є зе-біли в Україні, і є zе-біли в Рашці-парашці. І от їх доводиться розрізняти, як сорти гівна. Бо zебіли таки значно гірші. Нереально гірші. Але загалом подібного між ними достатньо багато для того, щоб провести наступне порівняння.

1. І зебіли, і zебіли однаково моляться на нікчемного карлика, якого вважають фюрером. Тільки карлики у них різні. Але гасла однакові з точністю до формулювань: «великий патріот», «відстоює, стоїть горою за <назва країни>», «поводить себе гідно, на відміну від <ім'я карлика-конкурента>», «героїчно протистоїть агресивним силам <підставити потрібне>».

2. І зебіли, і zебіли однаково вимагають від усього суспільства об'єднатися і згуртуватися довкола їхнього карлика, підтримати його і його посіпак (уряд, адміністрацію) у всіх їхніх починаннях.

3. І зебіли, і zебіли однаково ігнорують всі злочини, які робить їхній улюблений карлик. І коли він здійснює злочини проти окремих осіб, і коли грабує всю їхню країну, включно з ними самими. Зате верещать від захвату, коли він грізно супить брівки і що-небудь агресивне мимрить у ворожий бік. А коли він робить постановочні «героїчні» фотосесії, і зебіли, і zебіли однаково сходять слиною і пускають ротом бульки від щастя.

4. І зебіли, і zебіли роками однаково повторюють, що їхній улюблений карлик «фсьо здєлаєт» і скоро буде заєбісь. А те, що досі чомусь все тільки гіршає й гіршає, так це вифсьоврьоті і нічого нє панімаєтє: прєстіж крєпчаєт, мощно возрастаєт день ото дня процент жиров у маслі! Уря, вперьод (або, в залежності від країни, вперде) за карлика!

Як бачимо, психологія зебілів та zебілів та рівень їхнього розвитку однаковісінькі. І при цьому їх дуже багато. Не тільки в абсолютному вимірі, але й у статистичному. І от це для нас погано. Бо от переможемо ми, пустимо на добрива стільки zебілів, скільки зможемо, — але ж зебіли нікуди не дінуться. І карлик їхній тупий нікуди не дінеться. І ляльководи, які цим карликом реально керують, нікуди не дінуться.

І почнеться заново в мирному житті весь той треш, який ми спостерігали до повномасштабного вторгнення кацапні. Грабунок населення, підняття податків, розкрадання держбюджету, спроби зачистити інформаційний простір країни, здача залишків промисловості (все одно кому, аби відкати були), подальший розвал армії при посиленні поліцейської опори режиму. Відбудова країни, як можна легко здогадатися, буде здійснюватися «на від'єбіться» з усіма можливими розкраданнями космічного масштабу і без жодних планів та системи (про повінь 2020 року забули вже?). Країна буде убожіти, держава розвалюватися, а Банкова буде займатися питанням, як задушити опозицію й підробити результати наступних виборів.

А зебіли будуть верещати, як все здорово. І побіжать голосувати за чмо. Бо вони невиліковні. А їх, на жаль, багато.

І розуміти це треба вже зараз. Бо просремо все вчергове. Переговори нинішні бачили? Коли Путін передає свої вимоги через Ердогана, а потім через тиждень «наша» делегація озвучує ці вимоги як пропозиції української сторони? Якщо вони зараз так нахабно дозволяють собі знущатися з українців, то у мирний час, коли не буде за спиною об'єднаної громади озброєних людей...

А підробити результати виборів — так у них буде зведений досвід і Яника, і Пєті. І вони ним скористаються, будьте певні. І всі, хто не доганяє зараз, будуть потім знову плакати, що «нас же обманули». Хоча все очевидно вже зараз.

Про інформаційний фронт. Є невелика, але важлива робота для всіх, хто зареєстрований у Твіттері та володіє англійською. Тут Ілон Маск після того, як підтримав Україну, зробив хід у стилі «і нашим, і вашим» і назвав російський народ великим. Бажано почати присилати йому посилання на відео та фото зі звірствами кацапні в Україні та й просто з мародерством. З перекладом на англійську коментарів або голосу з відео. З посиланням на гулопереклад сторінок з описами очевидців типу такого:
https://censor.net/ua/blogs/3323151/kak_ya_4_dnya_vyhodil_iz_okrujeniya_orkov

Ну й про позицію росіян в самій РФ, на зразок відкритого листа від пітерських викладачів:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfAZzZ67L-lg6Yb0qQzcSTYUD7n29BN0tC3lBlMITL-ZkePGA/viewform

Посилати таке від багатьох людей паралельно (всіх не забанить) і щодня. Без перерви. Аж поки це мурло публічно не вибачиться або іншим способом не виявить розуміння.

Вже другий тиждень такий собі сайтець mind.ua мозолить очі дурницями в новинах. Минулого тижня вони поміняли стать чарівній Джесіці Андерсон зі SpaceX. Цього тижня вони ж заявили, буцімто 140-метровий кран Мехазіла ловитиме ракету Super Heavy (от же ж ідіотську назву Маск придумав!), хапаючи її за аеродинамічні керма. За оті самі ажурні титанові «плавці». Кретини! Яким треба бути недоумком, щоб не розуміти, що поворотна деталь ніяк не може бути місцем затискання? Що вона або зламається від такого навантаження, або, принаймні, недопущенно деформується? Насправді, на ракеті є невеличкі виступи у формі паралелепіпедів, і за ці нерухомі «пиптики» (здалеку їх і не видно) Мехазіла й буде фіксувати і утримувати ракету.

Не розумію, чому людиська пишуть, не знаючи матеріалу і не цікавлячись ним (а пишуть же постійно). В будь-якому разі, на чуперадло заслужили, і вже не вперше. Тому просю, получітє-распішитєсь:

Новинний сайтець mind.ua
ненавмисна дезінформація про конструкцію ракети
некомпетентність журналістська і водночас технічна
III тиждень січня 2022 року

Моя номінація «Довбойоб тижня» має, як видно вже з її назви, невеликий масштаб. Але минулого (вже) року знайшовся один дегенерат, який зумів втнути дещо таке ідіотське, що тягне вже на звання довбойоба року, а не тижня. Тож не можу не відзначити цього персонажа.

Отже, що ми маємо? 28 грудня 2021 року, Косівська центральна районна лікарня. В реанімації від ковіду помер пацієнт. А Косів — це Західна Україна. Та сама, де дуже релігійне населення. Настільки, що працівник лікарні взяв і поставив біля небіжчика заупокійну свічку. І запалив. Просто між кисневими концентраторами. П'ятьма. Які в цей час працювали.

Далі, як неважко здогадатися, була пожежа, в якій до одного мерця додалося ще троє, оскільки пацієнти, які лежали там під кисневими масками, просто згоріли на місці. Було б, звісно, краще, якби лише ініціатор цієї акції отримав там премію Дарвіна, але вже маємо, що маємо. Сподіватимемося, що йому воздастся хоча б по кримінальній лінії. Бо по моральній, я чогось підозрюю, йому нічого не буде. «Все ж добре робив»®, «як же таке могло статися?»™ і «ніщо не віщувало біди»©.

А я зі свого боку можу лише оголосити невідомого «героя» (не пишуть же, хто це був) довбойобом року і заочно вручити йому перехідне ганебне чуперадло збільшеного розміру (принаймні, більшого, ніж «переворот» у одного клоуна). Просю:

Невідомий працівник Косівської центральної районної лікарні
порушення пожежної безпеки в неймовірний спосіб
щира релігійність
V тиждень грудня 2021 року

Дуже хотілося б, щоби у 2022 році таких або ще гірших довбойобів у наших краях не виявилося. Хоча, щось мені підказує, що все буде недобре...

Від твіттерка, виявляється, теж може бути користь. Ось, люди знайшли спосіб прибрати з видачі гугла результати російською. Багатьох, як виявляється (а я думав, тільки мене одного), біснує, коли шукаєш щось прицільно україномовне, а тобі добрий дядечко гугль видає суцільний запорєбрік.

Але виявляється, що достатньо додати до пошукового запиту в кінці магічний параметр «-и», і у видачі залишиться тільки україномовний контент.

Щось всі останні дописи у мене пішли на вручення віртуальної премії «Довбойоб тижня». Ну й нехай. Тим більше, що добвойоби тільки множаться. А цього тижня переможці такі феєричні, що я коли прочитав їхній перл, за який і видаю їм чуперадло, то просто реготав.

Ідіоти, які найбільше відзначилися цього тижня, — це неабиякі ідіоти. Це — вище керівництво ООН включно з генсеком організації Антоніу Гутеррішем. Найвищі арбітри на планеті, між іншим. І ось ці гражданє в понеділок зібрали свою Раду Безпеки, і на ній прийняли заклик до талібів як нової фактичної влади Афганістану. Мені ліньки шукати оригінал, але не думаю, що в УНІАН сильно набрехали, коли в якості перекладу з офіційного ООН-івського звернення написали таке:

"Члени Ради Безпеки ООН закликають до негайного припинення всіх бойових дій і формування нового уряду шляхом інклюзивних переговорів", - йдеться в заяві.

Також вони вважають, що в Афганістані потрібно сформувати єдиний, інклюзивний та представницький уряд. В його складі мають бути жінки. ...

Генсек ООН Антоніу Гутерріш закликав талібів "бути надзвичайно стриманими".

По-моєму, цей шедевр, в якому прекрасно все, не потребує коментарів. Головне, не їсти і не пити під час прочитання. На чуперадло Гутерріш і кожен член Ради Безпеки ООН, який за таке голосував, повністю заслуговують. Получітє-распішитєсь:

Антоніу Гутерріш, генсек ООН, члени Ради Безпеки ООН
звернення до талібів в момент захоплення тими влади в Афганістані
повна відірваність від реальності
III тиждень серпня 2021 року

Два тижні у мене руки ніяк не доходили визначити переможця в моїй чудовій номінації «Довбойоб тижня» і заочно вручити йому ганебне перехідне чуперадло. Кожну неділю весь час справи з'їдали. Тому сьогодні я із врєдності вручу чуперадло номінанту двотижневої давнини.

Отже, відзначилася у нас «Теле- і радіоведуча та викладачка сценічної мови Світлана Василенко», яка «розповіла в ефірі Українського радіо про суржик, наголоси, новий правопис та помилки, які не варто робити у розмові» (джерело). Ну й поміж правильними речима наплела всякої гречаної вовни. Як старої обридлої, так і нової. Пройдемося по пунктах.

Брутальний.

«...наприкінці 90-х рр. у глянцевих журналах часто писали про “брутальних” чоловіків, але ніхто не вивчав походження цього слова. Брутальний — це агресивний, Бред Пітт і Том Круз не були такими. Але у пресі це слово популяризували, ніби такі чоловіки — це сексуальні, круті мачо».

Ох же ж, дурепочко моя, «що ж ти таке нещасне?» © довгоносики. Починаєш сентенцію з «людина повинна чітко знати переклад слова, яке вона використовує, з іноземної мови» і тут таки виявляєш повне незнання значення слова, про яке мудруєш. Брутальний — це грубий, протилежність — витончений. Також, брутальний — жорстокий. Але це зовсім не те саме, що агресивність. Істеричний крик або навмисний наступ на ногу — це агресія, але не жорстокість. Чиновницьке закриття тубдиспансерів — це жорстокість, але без жодної агресії.

Відмінювання числівників.

«Дуже часто кажуть “знижка від п’ятидесяти відсотків”, а я кажу, що то погана акція, бо що таке “п’ять-десять” відсотків. Треба запам’ятати, що в українській мові є лише слова “п’ятдесяти”, “шістдесяти”, “сімдесяти”, “вісімдесяти”. Помилятися не так страшно, треба навчитися виправляти свої помилки».

Ідіотка! Всю історію в українській мові у складених числівниках перший корінь стояв у родовому відмінку. Логіку цього ми не знаємо, але було, принаймні, послідовно: «шестидесяти» і «шестисот», «семидесятьма» і «семистами». Але прийшло XXI ст., і якісь недоумки у правописній комісії вирішили, шо цейво, шось не тойво, і вирішили замінити родовий іменник на називний. Правда, до сотень це ніяк не застосуєш, тому комісійні недоумки поламали всю систему: тепер вони вимагають, щоб було «шестисот», але «шістдесяти» (а чому не «шістьдесяти», до речі?), «семистами», але «сімдесятьма». Логіки ніякої, послідовність втрачено, система ускладнилася. І ось проходить якийсь нещасний десяток років чи менше після введення цієї ідіотської новації, і починають вилізати ось такі самозвані вчителі, які носіям мови починають зверхньо розказувати, що їхня мова — це помилка.

На протязі, протягом, впродовж. «На протязі — це “на сквозняке”». Мене цим псевдоаргументом задовбали ще в 90-х. Але одна річ, коли таке пересмикування робить журналамер або ще який філософ, і зовсім інша річ, коли таке верзе філолог або людина, яка претендує на менторство у мовній царині. В такому разі це вже — діагноз. І діагноз цей — некомпетентність. Тому що тут людина робить вигляд, ніби вона нічого не чула про багатозначні та омонімічні вирази. Рак — це що: тварина, хвороба чи тип за гороскопом? Коса — це що: форма узбережжя, зачіска чи інструмент? А от і одне, і друге, і третє. Точно так само «на протязі» — це і «на певному часовому проміжку», і «на нечутному вітерці у приміщенні». Характерно, до речі, що наша менторка облажалася тут ще одним способом: спершу щось щебетала про милозвучність, а потім тупо запропонувала абсолютно невимовне слово «впродовж» (замість очікуваного «упродовж»), яке через збіг трьох приголосних в українській є абсолютним моветоном. Примусити б оце одоробло переписати тисячу разів статтю Степана Васильченка про милозвучність в якості покарання...

Частка «ся».

«Чому не можна казати “вибачаюсь” і “не перемикайтесь”. Такі слова відтворюють зворотну дію, де частка сь або ся дорівнює слову себе.»

От за ці всі некомпетентні висловлювання, здійснені з нібито фахової, а насправді самозванницької позиції, ми й визнаємо «теле- і радіоведучу та викладачку сценічної мови» Світлану Василенко довбойобом (чи, якщо вона хоче фемінітив, то довбойобицею) тижня і заочно вручаємо їй перехідне ганебне чуперадло. Получітє-распішитєсь:

«Теле- і радіоведуча та викладачка сценічної мови» Світлана Василенко
інтерв'ю (в переказі)
купа мовних помилок, зроблених з менторською зверхністю
I тиждень липня 2021 року

Єдине, чого я не зрозумів у спічі Світочки, це її мудрування про фемінітиви. «“Членка” і “членкиня”: там два звуки, один з них сонорний, інший — глухий. Українська мова намагається тримати закон відкритого складу, тому слово “членкиня” нині й використовують». От до чого тут відкриті склади, якщо вони в обох словах однакові: що «ка», що «ки» після кореня? Сильно повумнічать захотілося, і на ходу вигадувала неіснуючі закони і факти? Оскільки все якось мутно, у список на присвоєння номінації не включаю. Але все одно, дурня якась.

P. S. Співрозмовники у нашої Світочки були такі самі грамотні, як і власне вона, тому в письмовому резюме її інтерв'ю за підписом В'ячеслава Масного читаємо: «Ґугл». Ай маладєц! © Сирник. Будеш у нас маленьким довбойобиком тижня. Без дорослого чуперадла.

На вихідних почув в магазині, як комусь замість вже звичного «гарного вечора» побажали «гарного локдауну». Автор цього побажання був так ним задоволений, що іржав, акі конь.

Але не всім весело. Як, приміром, тим торговцям у Миколаєві, які навіть мєнтів прогнали, коли ті прийшли закривати ринок. Мене самого дістає цей маразм, коли півмагазина заліплено стрічками, бо зебільний кабмін постановив, що купувати можна тільки продовольчі товари й побутову хімію. А все інше, хай воно навіть лежить на сусідніх полицях, — вже не можна. Не знаю, як викручуються великі мережі, де всі полиці доступні; мабуть, хабарями, бо в менших магазинах половина полиць обплетені стрічками, а товари з них не продаються.

З цього приводу у мене народилася наступна картинка з підписом:

Як я якось вже писав, ЖеЖе у мене стирили. Виявилося, не зовсім. Вдалося акаунт відновити. Правда, пости в ЖуЖі чомусь не редагуються, тільки апдейтяться кроспости з Дріма. Словом, я ніфіга не пойняв, чому це і як це, але на даний момент воно ось так.

Кароче, нема у мене більше жеже. У 2017 році, як виявляєцця, був масовий злив жежешних акаунтів кудись наліво. Але взнав я тільки зараз, коли добрий Firefox раптом ні з того ні з сього за власною ініціативою відкрив сторінку з цією інфою. Я попозіхав, зайшов у Жалюгідний Журнал — а вже пізно. Пароль і пошту якісь скотиняки вже поміняли. Так що звиняйте, але я тепер тільки на Дрімі, а в ЖуЖі і відповісти не можу (а новий акаунт заводити ліньки). Козлу Френку привіт разом з усім його звіринцем!