Отакої

[diogenis]

Ідуть по Хрещатику двоє, розмовляють; обом так років по 45. Обганяю їх і чую уривок розмови: "Треба до коханки, блядь, на квартиру поїхати. Квіти полити. [Другий щось питає в тєму] Та ні, вона до матері поїхала".

Отак-от. Нє хадітє дєвкі замуж. Бо воно і так нічо.