Давній Новгород

[diogenis]

Special for bulavec, бо говорили ж.

Андрей Зализняк: Новгородская Русь по берестяным грамотам (стенограма публічної лекції).

Отже, любі друзі, російські лінгвісти вимушені категорично заявити, що
1) новгородська мова відрізнялася від володимиро-суздальської і
2) не має спільного з нею походження.
Розповіді ж про "діалект", "наддіалектну давньоруську мову" лише показують, наскільки важко росіянам відмовлятися від імперських міфів — хоч щось та треба лишити. Розмови про тотожність володимиро-суздальського та київського "діалектів" та виклад польської версії походження слов’ян (з Польщі, аякже) спишемо на те, що цими питаннями Залізняк взагалі не займався.

І про християнство (куди ж без духовності). Монотонне падіння грамотності з XII ст. до XVI ст. від поголовної до практично нульової ("темна" московська Русь) — дуже показовий факт. Як і те, що зниження грамотності Новгорода навіть в XIV ст. ще не впало до рівня європейської Флоренції (в якій в той самий час грамотність зростала).

Валентин Лаврентьевич Янин. Берестяная почта столетий. (там з другої сторінки посилання невірне, доведеться руками правити адресу на сторінку 3).

Сам ще не читав, але фотка "геологічного" зрізу новгородського "тротуару" мені апріорі сподобалася.

Comments

[atejist.livejournal.com]

А що, власне, показує вищезгадане падіння грамотності? Якось не довловив думку.

[diogenis.livejournal.com]

Ключове слово: "християнство".
Падіння, збереження або зростання грамотності населення однозначно виказує вектор зміни рівня цивілізації. Монотонне (тобто, невпинне) падіння рівня грамотності населення є індикатором деградації суспільства як такого, послідовного і тривалого розвалу як економіки, так і культури цього суспільства.

Питається, де причина? Війни, епідемії і навіть геноцид (а новгородців асимільовували в т. ч. і винищенням) причинами вважатися не можуть:
* ні логічно — бо означають неспрямоване винищення населення вцілому, а не винищення спеціально писців і вчителів та закриття саме шкіл, скрипторіїв чи подібних інституцій,
* ні емпірично — в аналогічних ситуаціях багато суспільств і навіть субкультур швидко відроджувалися після хвилі руїни (ассірійці після знищення держави (2 рази), вавілоняни (скільки разів їх завойовували і нищили, але наукові традиції Вавілону не переривалися аж до арабського завоювання), греки після римського завоювання, китайці (теж незліченна кількість завоювань, їх навіть тібетці якось завоювали), Середня Азія та Іран після арабського (VIII ст.), а згодом — монгольського (ХIII ст.) погромів, ті ж українці в XVII та ХХ ст.ст.).
Є тільки одна суспільна сила, дія якої нам відома по багатьох країнах, і яка справді цілеспрямовано нищила освіту скрізь, де з’являлася. Це — християнство. Подивімося на Грецію часів появи християнства. Які цивілізаційні ознаки ми там бачимо?
* Планування міст (в класичну епоху навіть було побудовано місто "з нуля" за вивіреним гармонійним планом архітектора), розвинене громадське будівництво, пам’ятники громадським діячам;
* розвинена інженерна діяльність (мощені дороги, мости, маяки, тунелі з водогонами; плюс римські акведуки);
* витончена розвинена архітектура зі стилями й канонами, досконала будівельна техніка (це при відсутності надійних матеріалів типу сталі і машин);
* зріле мистецтво (скульптура, темперний живопис, мозаїка);
* широка мережа освітніх закладів (загальні схоли, спортивні гімнасії, "постдипломна" освіта у філософських школах);
* широка мережа культурних закладів (театри, стадіони, іподроми; римляни до цього додали ще терми);
* наука в сучасному розумінні (арифметика, геометрія, логіка, астрономія і небесна механіка, механіка твердого тіла і спротив матеріалів, гідростатика, оптика, теорія музики, математична географія, політична історія, історія філософії, теорія літератури);
* філософія в різних областях: натурфілософія, епістемологія, онтологія, етика, естетика, соціальна та політична філософія;
* література (історична та біографічна, міфологічна, байки, анекдоти), зокрема драматургія (трагедія, комедія).
Окрім цього:
* зароджується професійна медицина, анатомія й фізіологія;
* з’являються перші наукові заклади (Мусейон в Александрії Єгипетській, бібліотека в Пергамі);
* регіональні та національні свята, змагання й конкурси під римським тиском стають міжнародними (олімпійські ігри, панафінеї там всякі й діонісії, яких і не злічити);
* з храмів починають вичленовуватися музеї;
* римлянами поширюються громадські туалети й каналізація.
Люди тієї доби мають змогу пити воду подекуди навіть з автоматів (куди монетку кидають і склянку підставляють), купувати книжки, ходити на поетичні конкурси, а ввечері освітлювати дім олійними світильниками, аналогічними сучасним гасовим лампам.

А потім, в IV ст. легалізовують християнство, в V ст. християни дориваються до влади — і за наступні століття чотири перетворюють квітучі країни з садами, великими містами, ошатно одягнутими задоволеними людьми, скульптурами і сонячними годинниками на площах на руїни і попелища — з вимерлими кварталами і цілими поселеннями, одягненими в роби, затравленими і немитими людьми (митися гріх), руїнами замість громадських будівель, театрів і водогонів, пустирями замість священних гаїв (все вирубали, бо язичницьке), похмурими кубиками церков замість вишуканих портиків і колонад, з зрозбитими та зарослими дорогами, розваленою торгівлею і економікою, забуванням ремесел, постійним голодом (навіть сільське господарство деградувало) і поголовною неграмотністю (читати учили навіть далеко не всіх священників).

На Русі, зокрема в Новгороді, відбулося те саме, тільки на 6 століть пізніше. Як тільки Володимир прийняв християнство, так і почалося.

[atejist.livejournal.com]

Ого! Дякую за змістовну відповідь. Власне, я з усім сказаним погоджуюся, і сам теж пов'язував зниження грамотності з поширенням християнства, та є одна важлива деталь. Якою абеткою користувалися новгородці? Свого часу я шукав матеріали про древньослов'янські руни, і з сумом виявив, що історичних знахідок рунічного письма відверто мало. Та й ті недорозшифровані. Та й то навіть не всі історики переконані, що знайдене є саме зразками письма. (Хоч Рибаков у моїх очах все-таки авторитетніший, ніж його опоненти-скептики.) Дивився я статтю за твоїм посиланням - щось не побачив фото берестяних грамот. Тож і здалося мені, що там використовується абетка Кирила й Мефодія. А якщо так, то напрошується уточнення до твого (нашого) висновку: спершу християнство сприяло швидкому поширенню писемності, а вже потім - занепаду."Бог дав, бог і взяв".

[diogenis.livejournal.com]

Руни я звик сприймати за книжками тих, хто вважає це за письмо. Але розшифровки там таки проблематичні.

А з руським письмом все простіше. Кирилиця — абетка, яка склалася в Болгарії ~ при царі Симеоні як наслідування грецького алфавіту з додаванням потрібних болгарам відсутніх там букв. Називалася вона глаголицею. Кирила і Мефодія вона чомусь не влаштувала, і вони придумали цілком оригінальний за графічними принципами побудови алфавіт, який скоро почали називати кирилицею. Проте в наступні століття болгарське письмо стало переважати кирилівське — тим більше, що всі книжки обома абетками писалися рідним Кирилові й Мефодію солунським діалектом давньоболгарської мови (а іншими мовами не писалися) — тому назви "кирилиця" і "глаголиця" помінялися місцями. Зараз глаголицею Кирила пишуть хіба окремі православні фанати в Румунії.

Тому, звичайно, в Новгороді писали кириличним (в сучасному розумінні) алфавітом, яким їх учили писати.

При цьому я б не погодився із формулюванням "спершу християнство сприяло швидкому поширенню писемності". Виглядає очевидно, але насправді тут є невидима помилка. Християнство не сприяло, а було практично єдиним каналом поширення слов’янської писемності: учили письму заїжджі християнські місіонери і тільки по богослужбових книжках. Саме тому
1) в якості літературної мови в усіх православних країнах використовувалася (аж до ХVIII ст. включно) т. зв. "церковно-слов’янська" мова, яка насправді є солунським діалектом давньоболгарської мови — адже місіонери вчили саме по книжках, похідних від Кирила і Мефодія;
2) для письма навіть по берестяних грамотах використовували писала із плоскою лопаткою, призначеною для витирання воску; це означає, що грамоті вчили за греко-римською античною системою на навощених дошках.

При цьому радіти не доводиться, бо, не будь християнства, писемність все одно б виникла (у тій таки Болгарії) і все одно поширювалася б. Те, що робили місіонери — це вузько каналізували поширення освіти, обмежуючи її вивченням пропагандистських творів. Але, оскільки слов’янські країни були на підйомі, схоже, процес вийшов з-під контролю, і грамота почала поширюватися незалежними каналами — родинними та торгівельними. Ось тут і починаються питання, як все це вдалося стримати, і почати звуження сфери вживання письма. Думаю, з одного боку мають бути вказівки в творах ієрархів церкви, з другого ж процеси поширення/скорочення писемності мають бути паралельними таким самим процесам розвитку/деградації економіки. Є що досліджувати.