diogenis

Поле людського зору більше за півсферу. А кут, який захоплює об’єктив фотоапарата, суттєво менший. Тому будь-які фотографії сприймаються як обмежені викадровки із того, що можна побачити на власні очі. А так часто хочеться вмітити в одну фотографію всю панораму, яку бачиш наочно — але яка, зараза, ніяк не хоче влізати в кадр. В такому разі роблять кілька фото зі спільними частинами, а потім накладають їх і "зшивають" в єдиний файл. Існує ряд програм для автоматизації, які уміють шукати спільні частини, зшивати файли без сліду і навіть виправляти ракурс і перспективу, які можуть різнитися у кожної з фотографій.

Але просто панорами — це вже трохи банально. Тому людська фантазія йде далі, і з’являються панорами художні. Скажімо, фотограф Себастьян Перец-Дуарте (Sébastien Pérez-Duarte), чи як там він правильно зветься, саме такими панорамами бавиться. Ось два приклади з його колекції на flickr-і: