мобільна сага

[diogenis]

Дратує, коли реклама розрахована на тупих, убогих і сірих. "Мобілич" мене зараз особливо дістає. Так, що просто не можу не висловити своє ставлення. І висловлю його, показавши мудавторам дзеркало. Карочє, для тих, хто слуха радіо, нью-шансон:

У Михайлівни проблема,
Гірша всякої дилеми:
В неї вкрали телефон.
Хто ж цей йобаний гандон?

— Гей, Михайлівно, є діло —
Каже їй якийсь мудило.
— Це Мобілич, мудозвон,
Вкрав новенький телефон.

Цю паскуду добре знаю
І усіх застерігаю,
Що Мобілич, пиздобріх,
Краде "трубки" для "своїх".

Ти хутчіш біжи в ментуру,
Щоб спіймали цю псяюру
І дали йому пизди;
Я тобі скажу: не бзди —

Рішення раціональне,
Розшук бо національний.
Телефон цей хуй узяв,
Але ще не прогуляв.

Якщо побіжиш відразу,
То посадять цю заразу.
Тож, Михайлівно, не жди —
Знаєш ти, іти куди!

Звичайно, розвивати цей стіх можна довго, але я вам не Пушкін, щоб кожен рядок із заголовної букви починати. Набридає.

P. S. Не знаю, тільки, чи треба виставляти тире на початку кожного рядка, якщо це мова персонажа, а не автора. Альо, поети і пІсьмєннікі поряд є?