Україна vs Linux
25 August 2021 22:06![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
diogenis
24 серпня 1991 року Україна, тоді ще частина СРСР, проголосила незалежність і стала окремою державою. Наступного дня Лінус Торвальдс, тоді ще простий фінський хлопець, оголосив про початок роботи над новою операційною системою, яка пізніше отримала за його іменем назву «Лінукс».
І тут тридцять років:
і там тридцять років, з відставанням на один день:
Питається, чи можемо ми порівняти, хто крутіший
Linux за ці роки перетворився з іграшки одного гіка на найпоширенішу операційну систему на планеті (Android, що на вашому телефоні, — це такий специфічний дистрибутив Linux-а) і витіснив з ринку купу професійних і не дуже OS.
Україна за той же період перетворилася з однієї з найпотужніших країн Європи на просту іграшку купки олігархів.
І сходження OS Linux, і сповзання в болото держави Україна можна простежити й більш докладно. Але загалом і так все зрозуміло. Нам залишається тільки сподіватися (як і завжди до того в історії), що ще не все втрачено — поки Linux просто зараз переносять на нові апаратні архітектури (наприклад, RISC-V), продовжуючи його експансію.
no subject
Date: 2021-08-25 21:39 (UTC)no subject
Date: 2021-08-25 23:14 (UTC)no subject
Date: 2021-08-26 06:25 (UTC)Виробничі потужності виявились застарілі на купу років, і закономірно програли ринкову боротьбу. Було таке місто, центр американської автопромисловості, Детройт. Фабрики, труби, виробничі потужності огого. А потім на ринок прийшли економічні японські автомобілі, і Детройт вмер. Бо їх продукція стала непотрібна, і відстала.
no subject
Date: 2021-08-26 21:03 (UTC)По-перше, не треба перетрактовувати. Я не писав: «мала потенціал», не писав про економічний потенціал країни. Я чітко написав: «виробничий потенціал». Тобто, це не те, що малюють на екстаполяціях, не те, що може бути в майбутньому, а те, що є вже зараз — все, що побудовано, організовано, навчено, сконцентровано і вже працює.
У нас це все було. Ми реально виробляли купу всього — від літаків, ракет і комп'ютерів аж до буряків з пшеницею. І саме за роки незалежності всі ці полімери були просрані. Велике виробництво помирає, середнє так собі крутиться, країна — яка на 1991 рік була великою видобувною та промисловою — переходить з виробництва на торгівлю як на основу економіки. І навіть за продажем сировини — тієї ж сільгосппродукції — ми вже давно повилітали з першої трійки у світі по будь-якому з сільгосптоварів. Нещасна Росія продає вирощеного на полі суттєво більше, ніж ми. Це провал. Завал. Відкат цивілізаційного масштабу. А в 1991 все було дуже пристойно.
По-друге, не було у України в 1991 році ніякої економіки. Ні розваленої, ні не розваленої. Була інтегрована частина економіки СРСР, яка самостійно існувати не могла. Учіть історію. І ось ця частина була дуже потужною. Її треба було тільки переорієнтувати на ринки світу і в процесі адаптації доповнити до завершеного цілого. Якби Кравчук не жував шмарклі, а запросив якого-небудь Гаврилишина, щоб він навіз експертів та зробив тут комітет з реформ, ми могли б стартувати одразу й дуже успішно.
Причому, навіть особливо не витрачаючись і не потрапляючи в економічну залежність, як Польща. Достатньо було просто продати Заходу ядерну зброю. Нам би за неї дали мільярди навіть не в борг і не у вигляді інвестицій, а просто подарували б будь-які гроші просто так — аби тільки прибрати з нашої території ракети. Але ж ніхто тупо не додумався до елементарного рішення.
По-третє, щось Ви не розумієте економічної суті взагалі. Планова економіка як така не здатна забезпечити себе продовольством. А от промисловою продукцією — здатна. Все XX ст. є суцільною ілюстрацією. Перейшовши до ринкової економіки, ми дуже швидко отримали насичення ринку і продовольством, і побутовими товарами. Бо це дешево і відбувається за рахунок будь-яких учасників ринку, навіть найдрібніших. А от промисловість так не будується і не виживає. У нас вона була і працювала. Але за час незалежності її поступово вбили. Заморили голодом. Зараз ми знаходимося на руїнах, країна нічорта вже складнішого за поліетиленовий кульок не здатна зробити. Нового. Старе ще (іноді) може.
По-четверте, набридли, якщо чесно, всі ці дурощі від диванних експертів про застарілість та програш конкуренції. У світі досі більшість ринків є більш відсталими, ніж будь-який наш український. Відтак існують ніші для збуту будь-якої української продукції, як би вона там не застаріла з точки зору хіпстерів. І в будь-яких кількостях, які ми здатні виробити. Це навіть на 2021 рік так. А в 1991 все було ще краще. Значно краще. Тому годі дурниці верзти про програну конкуренцію, якої насправді не було. Була поліцейська держава із мисленням планування, яка цим плануванням жодного разу за всі роки не скористалася. І навіть не намагалася. Бо навіть не планувала.
no subject
Date: 2021-08-26 22:20 (UTC)— Вовочка, чому ти плачеш? — Я хочу жииити в СРСР!
Бо виникає питання: якщо все було так чудово, то що ж заважало передовій радянській промисловості експортувати комп'ютери, літаки, кораблі, машини до 1991? Радянському союзу постійно була потрібна валюта, вони намагались продавати свою продукцію в світ. Але ніхто крім як під дулом танка її купувати не хотів. Жалілись на якість, відсталість, брак. Про це чимало писали тодішні радянські міністри, та й структура експорту СРСР показувала що добровільно в них брали лише газ-нафту.
no subject
Date: 2021-08-28 22:28 (UTC)Тому я й не став реагувати на відповідь-питання у Вашому журналі про конспірологію. Бо відповідати на ідіотське питання: «Ви вважаєте, що цей кубик чорний?», якщо я перед тим пояснив, що тут рум'яний колобок, якось було сюрреалістично. І конфліктно. Але в даній переписці я бачу те саме. Тому можу тільки сказати: зав'язуйте розмовляти сам із собою і навчіться читати, що Вам пишуть.