Довбойобиця тижня

[diogenis]

Два тижні у мене руки ніяк не доходили визначити переможця в моїй чудовій номінації «Довбойоб тижня» і заочно вручити йому ганебне перехідне чуперадло. Кожну неділю весь час справи з'їдали. Тому сьогодні я із врєдності вручу чуперадло номінанту двотижневої давнини.

Отже, відзначилася у нас «Теле- і радіоведуча та викладачка сценічної мови Світлана Василенко», яка «розповіла в ефірі Українського радіо про суржик, наголоси, новий правопис та помилки, які не варто робити у розмові» (джерело). Ну й поміж правильними речима наплела всякої гречаної вовни. Як старої обридлої, так і нової. Пройдемося по пунктах.

Брутальний.

«...наприкінці 90-х рр. у глянцевих журналах часто писали про “брутальних” чоловіків, але ніхто не вивчав походження цього слова. Брутальний — це агресивний, Бред Пітт і Том Круз не були такими. Але у пресі це слово популяризували, ніби такі чоловіки — це сексуальні, круті мачо».

Ох же ж, дурепочко моя, «що ж ти таке нещасне?» © довгоносики. Починаєш сентенцію з «людина повинна чітко знати переклад слова, яке вона використовує, з іноземної мови» і тут таки виявляєш повне незнання значення слова, про яке мудруєш. Брутальний — це грубий, протилежність — витончений. Також, брутальний — жорстокий. Але це зовсім не те саме, що агресивність. Істеричний крик або навмисний наступ на ногу — це агресія, але не жорстокість. Чиновницьке закриття тубдиспансерів — це жорстокість, але без жодної агресії.

Відмінювання числівників.

«Дуже часто кажуть “знижка від п’ятидесяти відсотків”, а я кажу, що то погана акція, бо що таке “п’ять-десять” відсотків. Треба запам’ятати, що в українській мові є лише слова “п’ятдесяти”, “шістдесяти”, “сімдесяти”, “вісімдесяти”. Помилятися не так страшно, треба навчитися виправляти свої помилки».

Ідіотка! Всю історію в українській мові у складених числівниках перший корінь стояв у родовому відмінку. Логіку цього ми не знаємо, але було, принаймні, послідовно: «шестидесяти» і «шестисот», «семидесятьма» і «семистами». Але прийшло XXI ст., і якісь недоумки у правописній комісії вирішили, шо цейво, шось не тойво, і вирішили замінити родовий іменник на називний. Правда, до сотень це ніяк не застосуєш, тому комісійні недоумки поламали всю систему: тепер вони вимагають, щоб було «шестисот», але «шістдесяти» (а чому не «шістьдесяти», до речі?), «семистами», але «сімдесятьма». Логіки ніякої, послідовність втрачено, система ускладнилася. І ось проходить якийсь нещасний десяток років чи менше після введення цієї ідіотської новації, і починають вилізати ось такі самозвані вчителі, які носіям мови починають зверхньо розказувати, що їхня мова — це помилка.

На протязі, протягом, впродовж. «На протязі — це “на сквозняке”». Мене цим псевдоаргументом задовбали ще в 90-х. Але одна річ, коли таке пересмикування робить журналамер або ще який філософ, і зовсім інша річ, коли таке верзе філолог або людина, яка претендує на менторство у мовній царині. В такому разі це вже — діагноз. І діагноз цей — некомпетентність. Тому що тут людина робить вигляд, ніби вона нічого не чула про багатозначні та омонімічні вирази. Рак — це що: тварина, хвороба чи тип за гороскопом? Коса — це що: форма узбережжя, зачіска чи інструмент? А от і одне, і друге, і третє. Точно так само «на протязі» — це і «на певному часовому проміжку», і «на нечутному вітерці у приміщенні». Характерно, до речі, що наша менторка облажалася тут ще одним способом: спершу щось щебетала про милозвучність, а потім тупо запропонувала абсолютно невимовне слово «впродовж» (замість очікуваного «упродовж»), яке через збіг трьох приголосних в українській є абсолютним моветоном. Примусити б оце одоробло переписати тисячу разів статтю Степана Васильченка про милозвучність в якості покарання...

Частка «ся».

«Чому не можна казати “вибачаюсь” і “не перемикайтесь”. Такі слова відтворюють зворотну дію, де частка сь або ся дорівнює слову себе.»

Ну звідки, звідки ви, такі ідіоти, беретеся? Світочко, у тебе частка «ся» у слові «бився» у контексті «...стійко бився з ворогом» означає «себе»? Бив себе? А у слові «замагатися» теж? Змагати себе? І у словах «кидатися», «ображатися», «проситися», «миритися», «поводитися» теж?

От за ці всі некомпетентні висловлювання, здійснені з нібито фахової, а насправді самозванницької позиції, ми й визнаємо «теле- і радіоведучу та викладачку сценічної мови» Світлану Василенко довбойобом (чи, якщо вона хоче фемінітив, то довбойобицею) тижня і заочно вручаємо їй перехідне ганебне чуперадло. Получітє-распішитєсь:

«Теле- і радіоведуча та викладачка сценічної мови» Світлана Василенко
інтерв'ю (в переказі)
купа мовних помилок, зроблених з менторською зверхністю
I тиждень липня 2021 року

Єдине, чого я не зрозумів у спічі Світочки, це її мудрування про фемінітиви. «“Членка” і “членкиня”: там два звуки, один з них сонорний, інший — глухий. Українська мова намагається тримати закон відкритого складу, тому слово “членкиня” нині й використовують». От до чого тут відкриті склади, якщо вони в обох словах однакові: що «ка», що «ки» після кореня? Сильно повумнічать захотілося, і на ходу вигадувала неіснуючі закони і факти? Оскільки все якось мутно, у список на присвоєння номінації не включаю. Але все одно, дурня якась.

P. S. Співрозмовники у нашої Світочки були такі самі грамотні, як і власне вона, тому в письмовому резюме її інтерв'ю за підписом В'ячеслава Масного читаємо: «Ґугл». Ай маладєц! © Сирник. Будеш у нас маленьким довбойобиком тижня. Без дорослого чуперадла.