Любителям тварин

[diogenis]

А ну поміряємося з dr_sushnjak-ом, хто з нас кращий натураліст.

Оце на минулому тижні довелося (вже втретє за цей рік) виганяти з квартири кажанів, які часом залітають увечері в темну кімнату через відчинену кватирку. Цього разу, при чому, залетіло одразу двоє. І що з ними робити? Не руками ж, врешті-решт, ловити — воно, гляди, і вкусити може (морда як у шакала, тільки маленька, зубки гостренькі; потворка, скажу я вам, ще та). Пішов я по покривало в іншу кімнату. Але воно не знадобилося. Бо один кажан, політавши по кімнаті, врешті залетів за штору з боку балконних дверей і на цій шторі повис. Випустити його тепер було вельми просто: підсунули штору з ним до кватирки, і він вже сам зорієнтувався й вилетів. Далі було гірше, бо тут ми виявили другого кажана, який в кімнату не залетів, бо, видно, вдарився об штору, і впав поміж рамами. А у нас балконні двері — старі повоєнні, відтак подвійні. От сидить там між дверима тваринка як у коробці і вилізти не може. Намагається шкрябатися вгору, але все на певній висоті зривається. І що тут робити — відкривати внутрішню раму дверей? Так залетить в кімнату; і з ним вже може так не пощастити, як з першим. Бо, політавши на світлі, цей здатен і куди-небудь за шафу чкурнути. Спробуй тоді його витягни з-за шафи, яка всю стіну займає. Ні, раму відкривати не можна. Що ж робити?

І ось на цей випадок в мене якраз є фірмовий метод, випробуваний ще першого разу, коли кажан так само звалився поміж двері. Слухайте, малята, і запам'ятовуйте або записуйте. Береться довгий ремінь чи шпагат (метра з два) і спускається тваринці під ніс. В якості такого у мене є подвійний брезентовий фал з пластмасовою ручкою (зручно художні роботи всякі обв'язувати і нести за ручку). Отже, спускаємо його до кажанчика, тицяємо йому в лапи і далі умовляємо вчепитися, використовуючи при цьому ту лексику, яка найбільше відображає наш характер. Через деякий час марного видряпування і падання тваринка розуміє, що краще вчепитися в те, що звисає згори, і в такому стані добре подумати (звісна річ, догори ногами думається значно краще). Ось тут ми і в дамках: акуратненько витягаємо пас нагору і швиденько виставляємо за вікно, щоб кажан не передумав і не вчепився, бува, за підвіконня (а він може). У випадку успіху операції, рукокрилий, опинившись на відкритому просторі, довго не вагатиметься: роззирнеться раз і полетить геть, навіть не подякувавши. Хоча нам його подяки — так би мовити, до сраки. Аби більше не вертався. Сподіваюся, так і буде.