Expand Cut Tags

No cut tags
diogenis: (Діоген)

Є підозра, що Надію Савченко позбавили останнього слова, терміново закрили судове засідання і перенесли його на 9 березня тільки заради того, щоб спокійно відсвяткувати 8 березня, жіноче свято.

Справді, це було в четвер, 3 березня, а святкувати почали, ясєн пєнь, вже у п’ятницю 4-го. А далі — чотири вихідні.

Всім, хто цю хуйню теж святкує, пламєнний прєвєд. Щоб ви так завжди святкували, як зараз Надя в кацапській тюрязі!

diogenis: (Діоген)

Згідно з відомим афоризмом, який приписують Мікеланджело Буонаротті, для того, щоб вирізьбити з каменю скульптуру, треба просто відсікти від нього все зайве. Іноді суть політичної партії можна збагнути тим же методом прибирання зайвого. Іноді прибирати слід навіть просто в назві.

Ось візьмемо партію Петра Порошенка «Солідарність». Це нічого, що партія існує на папері. Зате вона вже вдруге бере участь у виборах. І виставляє агітаційні намети. Ось такі:

Solidarnist0


Щоб зрозуміти, чого чекати від такої партії при владі, підходити до намету і брати там агітаційні матеріали зовсім необов’язково. Навпаки, досить абстрагуватися від всього зайвого у самій назві партії. І в цьому можуть допомогти звичайні перехожі, які це зайве просто затулять собою — так, що вийде ось така картина:

Solidarnist1


Грубо, зате справедливо. І про партію, і про її лідера. І в цьому є іронія долі: взнати суть партії, яка існує на папері, можна за її назвою...

diogenis: (Діоген)

Дєнь пабєди удалсЯ. Не знаю, як там було в Масквє і на офіціозі в Києві, бо не стежив. Зате я прогулявся парково-відпочинковими зонами стольного граду і зі здивуванням зафіксував явище, якого не спостерігав вже ледь не з радянських часів. Явище расєйської, а відтак радянської йоги. Виглядає расєйська йога ось так:



Або ось так:



Даруйте, не було фотопарата, тому беру випадкові приклади з інтернету.

Може здатися, що прийняття такої вишуканої асани потребує багатолітніх тренувальних практик. І почасти це справді так. Хоча, по суті своїй відповідна техніка дуже проста: сідаєте на лавочку (бажано на сонечку і без головного убору, але насправді це не принципово), випиваєте пляшку горілки (бажано паленої і в одне рило, але, в принципі, можна — будь-якої і на двох) і розслабляєтеся. А далі фізіологія, біомеханіка і гравітація зроблять все за вас.

Стандартна поза при цьому, спостерігати яку я звик у граді Києві у 80-і роки минулого століття, — це відомий всім любителям фізкультури «мостик»: ноги й голова — на землі, а живіт вигнуто вгору. Тільки в расєйській йозі мостик виконують без рук, а за допомогою лавочки. Заодно можна і поспати, оскільки тіло при такому мостику особливо не напружується.

Давно я такого не бачив, ой як давно. В останній, правда, рік царювання Овоча чи близько того почали з’являтися сплячі п’яні на травичці. Схожі вони були завжди на приїжджих робітників, що шабаюють на ремонтах чи будівництві. І всі вони спали «по струнці» або «калачиком» і ніколи не в’язалися вузлом навколо паркового причандалля для сидіння. Тож, можливо, те, що я побачив на вєлікій дєнь пабєди — це «переселенці із зони АТО». Бо у нас на берегах Дніпра всі ці навики расєйської йоги давно вже — і, я сподіваюся, безповоротно — втрачені.

Власне, подивимося...

diogenis: (Діоген)

Сходив собі в кіно на «Поводиря». Фільм мені сподобався, так що можу рекомендувати всім. Але, оскільки в тую бочку творці варива накидали хтозна скільки ложок дьогтю, то я побурчу і поматюкаюся. У ситуації, коли в країні кіно практично не знімається, кожен фільм має бути вилизаний так, щоб не зміг придратися ніхто і ні до чого. Щоб не тільки ляпів не було, але й нічого сумнівного взагалі.

А в «Поводирі» ляпів — маса. Шо, не вірите? )


Питається: як з такими бідами в багажі вдалося зняти, не зважаючи ні на що, гарний фільм? Та просто. Чудова гра акторів, чудовий оператор, чудові краєвиди, підібрані режисером. Витягнули фільм, коротше. До доволі прийнятного стану. Але режисеру все одно нєуд. Ібо, як я вже сказав, чим менше фільмів, тим більші вимоги до кожного з них.

diogenis: (Діоген)

Для тих, хто думає, у мене дві новини: гарна і погана.

Гарна полягає в тому, що частина пєтєфанів перестала або перестає бути пєтєфанами, надивившись на його "шоколадне" правління. Погана ж новина — та, що вони все одно ідіоти. Розчарувавшись у ПеПе, вони все одно зроблять все, щоб не голосувати за єдині дві людські політичні сили (які, до слова, єдині проявили себе на Майдані). А шукатимуть "нові обличчя" і подібну замануху.

Олігархи вже підготувалися до такої зміни в мізках хом’ячків, спонсоруючи (і наповнюючи своїми людьми) одразу з півдесятка політичних проектів. Власне, ось вона — перша п’ятірка олігархічних висуванців:



Словом, я — песиміст. ДУмаю, що бидло піде і проголосує за олігархів знову. І замість однієї банди донецьких ми матимемо розмитий контингент одразу з кількох шайок. І Верховна Рада знову буде злодійським кублом. Під час війни. Коли половина з цих гадів буде рада здати всіх нас за бабло. Приємного голосування!

diogenis: (Діоген)

Нині багато говорять про те, що доля всього світу зараз вирішується в Україні. І від того, хто переможе в російсько-українській війні — українці з їхнім прагненням свободи чи російська імперія зла — від цього безпосередньо залежатиме весь майбутній світоустрій.

Враховуючи, що вся ця війна і боротьба все більше і більше нагадує не конфлікт інтересів, а боротьбу метафізичних сил добра і зла в чистому вигляді — дуже вже поведінка обох сторін не по-гомосапієнсному рафінована у своїй мерзенності (Росія) чи благородстві (українці) — виникає думка зафіксувати цю боротьбу та її епохальне значення у простій графічній формі. Класичні сили інь і ян тут дуже й дуже доречні.

Але, зважаючи на те, як до цього ставляться самі українці, нинішній важливий (хоч і короткий) етап світової історії я би назвав часом боротьби не добра і зла, а добра й хуйла. Тримайте гасло у графіці:



І маленький варіант для посилань (для перегляду різних розмірів клацайте на велике зображення):


diogenis: (Діоген)

Цитую комент на espreso.tv:

«3vil1:

кремлєблядскім аскаридам, мені вас не жаль і мені байдуже що:
- з вашою бензоколонкою і скільки вона протримається
- з вашою економікою (борг 700 мільярдів баксів)
- з вашою армією (якщо еліта (хвалена десантура) заблукала і подохла від переляку, зайве казати про решту)
- у влади у вас нацистська хунта і за кермом залупенфюрер хуйло
- ви залежите від всіх і вся і смокчете китайського хуя
- скільки ви платите у данину чеченцям
- ви знаходитесь на дні і з нього ніколи не вилізете
- ваші найкращі залишають ерефію і тікають куди завгодно, хоч у Гондурас
- ви скоро по розвитку наздоженете КНДР, якщо піднатужитесь
- їсти ви будете лише "генномодифіковану рєпу на тощак"
- пити будете тільки стекомой
- вам діма сцікільов сцить у очі, а вам то божа роса
- ваші діти від народження хворі на алкоголізм
- кількість безпритульних і покинутих дітей більше ніж 5 мільйонів
- вашу корупцію можна порівняти хіба що з рейтингом залупенфюрера
- ваші наукові досягнення нанодуст
- ваші нові ракети не літають, а старі падають
- в якій безіменній могилі поховають вас або вашого байстрюка

кацапи, що правда очі коле? Забаньте цей коментар якщо це правда :)
»

Сподобалося звання «залупенфюрер хуйло». Треба ввести в расєйську армію.

diogenis: (Діоген)


Хто б ще зовсім недавно міг подумати, що якщо Росія захоче напасти на Україну, їй вдастся розв’язати війну лише на території найбільш лояльного до себе регіону (Крим ми не рахуємо як етнічно не цілком український), в той час як на всіх інших територіях підтримка дій Росії виявиться близькою до нуля навіть з боку маргіналів?

Телевізійна картинка російської пропаганди і спровоковані нею обивательські теревені привчили нас до думки, що Донецьк і Луганськ (а заодно, як мінімум, Харків, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв та Одеса) просто "ляжуть" під Росію, а на вулицях цих міст великі юрби зустрічатимуть окупантів з квітами. І, відповідно, бої підуть зовсім на інших теренах, а лінія фронту проляже зовсім на інших землях. І якщо б мені ще взимку хось сказав, що попри всю мережу резидентури на Півдні та Сході України люди там масово вийдуть на вулиці на підтримку цілісності України, і російський сценарій сам собою вмре ще у зародку — не повірив би нізащо.

А воно он як. Що зайвий раз доводить, що у всякої пропаганди, реклами й агітації є два параметри впливовості: переконливість та дієвість. Російська пропаганда в Україні виявилася переконливою, але не дієвою. Піддавшись їй, легко було повірити, що кругом повно русофілів, але важко було самому стати русофілом. Власне, самі росіяни роками робили все, що могли, щоб посваритися з усіма навколо і довести, що являють собою народ-агресор. А це ніяка реклама не переб’є. Власне, завсідникам ЖЖ це пояснювати не треба. Надивилися до несхочу.

Ну й про Донбас і Луганськ. Скажу крамольну річ: у глобальному масштабі локальна війна Росії проти України має позитивне значення. Бо це був єдиний спосіб за одне покоління зробити з місцевих хохлів українців і позбавити їх холуйської відданості кремлівському хазяїну. Інших способів не існує. Ці люди перебувають на надто низькому рівні розвитку, щоб сприймати дійсність інакше, аніж на власній шкурі. Тільки на власній шкурі вони можуть переконатися, що добре, а що погано. І, врешті-решт, вони ж хотіли перевірити? От і перевірили. Тепер знатимуть. І онукам розкажуть. Не всі. Але більшість. А цього досить.

diogenis: (Діоген)


Три місяці ми стояли на Майдані, щоб прогнати олігархів із влади. Хтось мерз, хтось горів, хтось навіть загинув. А ті падли, які сиділи вдома весь цей час, тепер повилазили зі своїх нір, посунули на виборчі дільниці і обрали нам на президента представника олігархів — тих самих олігархів, проти яких ми три місяці боролися.

Тож коли хтось наївно запитує, як так могло статися: воювали-воювали проти олігархів, і в результаті за одного з них проголосували на виборах, — йому треба чітко пояснити, що воювали одні люди, а голосували зовсім інші. Воювали вільні люди. Голосували за Пєтю — барани.

А стадо баранів неперевиховне. Воно, як не старайся, все намагається обрати собі нового м’ясника.

diogenis: (Діоген)
От я, коли Леніна на Бесарабці валяли, одразу сказав, що «Свобода» — це український талібан. І ось, черговий прецедент — чергове підтвердження. Прийшли й наїхали на гендиректора (чи як там його) Нац. телекомпанії. Не били, як розказують кацапоїди, а тільки трохи пом’яли та за белендряси потримали. Але групове хуліганство наочне. Ось такі, блін, патріоти. Такі бійці. Такі стратеги. Хтось ще вірить, що вони на останніх довиборах програли на окрузі Левченка не зі своєї вини?

Я вам навіть більше скажу. Авторитарний стиль розв’язання проблем — це не випадково. Як і те, що «Свобода» виступає за примат держави (поки цього не видно, але якщо вони прийдуть до влади, стане видно аж занадто добре). А це — фашизм. Не той, вигаданий в Кремлі, а справжній, який був в Європі в XX столітті.

І не треба мені розказувати, що це — не найбільша проблема зараз, і є значно більше зло, значно більші біди і значно більші клопоти. Я це знаю. Просто факт залишається фактом: «Свобода» гарна на барикадах, але в коридори влади її краще не пускати. Бо доки треба бити морду бандюковичам — вони чудові й корисні, а от як тільки дійде до позитивного розв’язання проблем — тут вони своє нутро й покажуть. І стануть самостійною проблемою.
diogenis: (Діоген)
Дєдушко Лєнін фсьо. Згідно з радянською міфологією, йому доводилося зустрічатися з пічником і дітьми. Але не з вандалами. Тому вандали прийшли до його пам’ятника в цю неділю, 8 грудня, скинули пам’ятник з постамента за допомогою троса і почали розбивати кувалдою та розбирати на фетиші. У захваті й із поросячим вереском.

Здійснено акт вандалізму. Це очевидно. Але протестувати ніхто не буде, оскільки почуття у нормальних людей двоїсті. З одного боку, пам’ятник Леніну слід було демонтувати вже давно. Не місце в Україні пам’ятникам, поставленим терористам, тоталітаристам і просто мерзотникам. Та й указ від минулого президента залишився відповідний. Але, з другого боку, демонтувати слід цивілізовано та офіційно — а не нищити юрбою. Бо чим це відрізняється від знищення талібами в Афганістані статуй будд або пошкодження християнами в Єгипті статуй фараонів?

Цивілізовані й культурні люди з пам’ятниками не воюють. І взагалі, злоби не мають, тому на предметах її не виміщають. Тож коли Ігор Мірошниченко заявив, що пам’ятник зносили члени ВО «Свобода», він тим самим позиціонував свою партію як український талібан. Власне, я й не сумнівався.

Але є ще один момент, найбільш сумний. Всякий пам’ятник є твором мистецтва. Даний конкретний пам’ятник Леніну є твором вартісним, має (даруйте, мав) суттєву мистецьку цінність. Його обов’язково слід було зберегти, перенісши — та все одно куди: хоч в пропонований музей тоталітаризму, хоч просто в двір якого-небудь мистецького арсеналу. Знищення даного пам’ятника є, ще раз повторю, актом вандалізму. Актом, здійсненим людьми, для яких політика й (їхня) ідеологія понад усе, а мистецтво й вищі прояви культури — порожній звук.

Фігура пам’ятника пошкоджена вже необоротно і реставрації не підлягає. На один мистецький твір у світі стало менше. Зате злісних приматів не поменшало.

Фото і відео дебошу див. у Білозерської і в Другого.
diogenis: (Діоген)
В наш бидлячий постсовковий час у нашій відповідно бидлячій країні — країні ламерів, себто войовничих невігласів, де освіта і компетенція не те що не цінуються — не розпізнаються в більшості випадків, якось дивно було натрапити на ситуацію, коли ці властивості можуть бути для свого носія побутово корисними.

Закінчилися у мене гроші в мобільнику, тож пішов я до найближчого термінала з купюрою в руці. Це виявився «EasyPay». Він поповнив рахунок, після чого запропонував спробувати виграти поповнення без комісії. Думаю, чом би й ні? Погодився. Думав, підсунуть мені якусь тупу іграшку або кросворд, аж ні: запропонували вексилологічний тест — визначити країну за прапором. Показують тобі прапор і варіанти відповідей. І так разів із сім. Ну я й дав усі правильні відповіді, в результаті чого зекономив кілька гривень.

Дрібниця, але приємно. І головне, ідея правильна. Глобально правильна. Жаль, не можна так податкові ставки визначати.
diogenis: (Default)

Коля (до себе): За один вечір — двох!
х-ф «Зозуля з ластівчиного гнізда»


Щось я останнім часом культурно розпоясався: ходжу на всякі «Нормандії» та «Книжкові арсенали», на семінари й лекції і все таке. Але писати про це все ліньки. Напишу хіба про сьогодні.

Перш за все, пішов я в Музей Західного і східного мистецтва на виставку «Європейський вимір. Живопис старих європейських майстрів з державних колекцій України». далі, як не дивно, про виставку )

Надивившись на мистецтво, вирішив я ще сходити послухати щось вербальне і абстрактне. І попхався в Будинок вчених на polit.uaвну лекцію Олексія Толочка «Як Михайло Петрович посварився з Михайлом Олександровичем. Дискусія Погодіна та Максимовича про українську історію».Сьогодні ввечері Андрійко йде на сейшен )

А загалом і в цілому день склався добре. Два заходи, два приємні сюрпризи. Ляпота.
diogenis: (Default)
Снобом бути невигідно. Бо якщо облажаєшся — а це з кожним може трапитися — ніхто не скаже: «Буває...», а всі скажуть: «Так йому і треба». І будуть праві. І будеш як той клоун, що в метро демонстративно грався на ipad-і з нафіг розбитим екраном (густі білі тріщини по всій поверхні).

Або як дурники луркофаги, які думають, що сильно розумні. А ось погляньте на банер з лурка, який ілюструє статтю з промовистою назвою «95% населения — идиоты»:


Ну скажіть, будьте ласкаві, як «95% русских» могли б дати правильну відповідь, якщо її просто немає серед перелічених варіантів?
diogenis: (Default)
Не доходили раніше руки написати, то напишу цього року. Не люблю я цю вашу Покрову. Сумнівна це штука. І ось чому.

Є дві версії походження цього свята. За однією, це — святкування греками невдачі полянського війська Діра при спробі захопити Константинополь у 860 або 866 році. За другою — святкування тими ж греками невдачі вже військ неідентифікованих мусульман так само при спробі захопити Константинополь вже у 910 році (з огляду на договір 911 року про торгівлю між Візантією і Руссю все це якось підозріло).

Свято тупе із самого початку, бо святкували не перемогу (з-за стін міста ніхто й не висовувася), а саме невдачу сил противника. Якщо базуватися на першій версії — а у нас завжди втовкмачували саме її — то виходить так. Війська Діра прийшли, пограбували околиці та й пішли. Причини відступу і ненападу на місто невідомі. Щоб їх якось пояснити, пізніші візантійські хроністи наплели, нібито руський флот розкидала буря, а буря піднялася тому, що хтось там бачив, як нібито під ранок над Влахернами (район Константинополя в бухті Золотий ріг) в небі з’явилася богородиця, зняла з голови покривало і накрила весь народ (є ще також версія про вмочання ікони в воду, від чого і буря).

Оце і є покрова: прийшла добра богородиця і прикрила греків. А українців потопила і повбивала. І тепер українці з радістю це святкують і розказують, яке це чудове українське національне свято. Як на мене, це прояв меншовартості, гірший за мовну асиміляцію. Бо тут приниження святкують офіційно.

До слова, іронія долі на цьому не закінчується: самі греки давно вже про Покрову забули. А українці ні. Хоча спершу, ще в руські часи, коли свято ще тільки насаджувалося, прижилося воно зовсім не в Україні, а в північних угро-фінських землях, підкорених Руссю; більше того, офіційно початки святкування пов’язують із Андрієм Боголюбським.

Так що приємно посвяткувати, мої любі.
diogenis: (Default)
Психологи кажуть, що чим вища внутрішня мотивація, тим активніші зусилля докладає людина до її реалізації. Із цим не посперечаєшся. А є ще одна теорія, від економістів. Вона каже, що чи не найстійкіші і найсильніші з усіх мотивів — економічні; вони ж, говорячи по простонародному, — шкурні інтереси. Ці самі шкурні інтереси всякий піпл блюдьоть, вилізаючи з останньої шкури, пардон за каламбур. І якщо ці інтереси задіти, реакція буде пропорційною величині нанесеного або планованого збитку.

Перевіримо. От в Помаранчеву революцію нічиї економічні інтереси практично не були заторкнуті: люди вийшли боротися винятково за цінності. І народу було море. А зараз проектом пацаватого кодекса зачепили економічний інтерес доволі багатьох. І сильно так зачепили. Скільки ж ми бачимо народу в Києві? Вчора я проходив через Майдан, коли вже темніло. За мірками Помаранчевої революції народу було дуже мало. Для них перекрили рух по Хрещатику, але в цьому не було потреби: натовп, якщо його спресувати до нормальної мітингової щільності, не зайняв би і половини місця на площі під "Галею". Коротше, фігня, а не протестний натовп.

Кажуть, вдень народу було більше. Але ж не в три-чотири рази? І не у вісім-десять? Ще кажуть, що багато автобусів у Київ не впустили. Так і в Помаранчеву революцію спершу не впускали — а народу вже в перший день зібралося ледь не на порядок більше, ніж я бачив у цей понеділок. А сьогодні їх іще рази в два-три поменшало.

Словом, щось не так в теорії економічного мотиваційного детермінізму. Бо повірити, що людожерські норми планованого податкового кодексу зачепили просто дуже мало людей, якось не випадає. Не може малий бізнес країни розміром з Україну нараховувати менше народу, аніж є в країні ідейно активних усіх прошарків (це я все на Помаранчеву натякаю). І навіть приблизно стільки ж не може нараховувати. Ларьочників завжди було, є і буде як тих бобиків — тобто, безліч. Але чомусь вони якісь не протестні.
diogenis: (Default)
Деякі несвідомі піпли щиро вірять, що на світі існують безумовні факти, які можна відкрити і спостерігати безпосередньо, без будь-яких попередніх спекуляцій, тобто без жодної теоретичної інтерпретації і висвітлення. Ця позитивістська доктрина давно спростована, причому людина, яка все життя поклала на спростування позитивізму, нині вважається найбільшим філософом ХХ століття. Це я про Карла Поппера, якщо хто не в’їхав. І все ж, прихильників позитивізму та неявних позитивістів і досі — хоч греблю гати. Бо кому яке діло до того, що там писав якийсь найбільший філософ століття? Краще ж оту книгу почитать, де про разні астрали написано. Або... "Потєряний край" і "Зов мєчти". Харошиє кнігі, інтєрєсниє. ©

В гуманітаристиці позитивізм трапляється практично у 100% літератури, незалежно від того, підтримує автор цю доктрину офіційно, чи лає останніми словами. Зокрема, скрізь трапляється й позитивістська віра у дотеоретичні факти. А між тим, всі факти — це лише інтерпретації в рамках деяких теорій. Просто ми не всі свої теорії усвідомлюємо. Так, все наше сприйняття — це лише робота деяких теорій, "зашитих" на генетичному рівні в мозок. Саме тому й існують ілюзії сприйняття. Ілюзія — це коли ми бачимо те, чого немає замість того, що є насправді; наявність ілюзій якраз і означає, що теорії обробки сенсорної інформації, якими керується аналізатор в людській психіці, недосконалі і часом призводять до помилок. Найбільш відомі оптичні, зорові ілюзії — їм навіть окремі книжки присвячують — але бувають ілюзії і слухові, і тактильні. Ось вам гарний приклад оптичної ілюзії:



По-моєму, внушаєть.
diogenis: (Default)
Сьогодні Україна бунтувала проти проектів податкового і (здається) трудового кодексів. Бунтувала масово, в багатьох містах. Ось, приміром, про Хмельницький і Харків. В Києві навіть був автомобільний флешмоб — гуділи. А юрба, кажуть, була здоровенна.

Можете вважати мене безвідповідальним ідеалістом, але у мене все це викликає тільки почуття злорадства. Замість того, щоб сходити на президентські вибори і проголосувати головою, а потім спокійно працювати, тепер купа народу витрачає дні на поїздки в Київ/облцентр і довге, галасливе й безглузде стояння на асфальті. І що вони виборять? Ну поступляться бандюковичі трошечки — але вцілому все одно напарять.

Думати треба завжди ДО, а не ПІСЛЯ. Але народ — бидло, тому думати не вміє.
diogenis: (Default)
Хто ж то бачив, щоб наука
Йшла до голови без бука?
Се розмазувать — лиш сміх.
Борсук Бабай

Продовжимо улюблену тему доктора медицини Грегорі Хауса — тему ідіотів. Тільки ідіоти на цей раз будуть не доморощені, а казкові заморські північні заліські. Почав я тут читати "Колапс" Даймонда в рос. перекладі. Переклад зроблений в тому ж АСТ, що й переклад "Рушниць, мікробів і сталі", тільки на рік раніше і іншими людьми.

З якого дива видавництво вирішило спершу видати "Колапс", а вже потім "Рушниці" — це аналізу явно не піддається. Я, власне, про інше. Вже на 27 сторінці Даймонд посилається на свою попередню книгу. І ось як це переклали перекладачі:

В предыдущих книгах ("Пушки, зерна и сталь: судьбы человеческих обществ") я применял сравнительный метод...

Нє, ну ви бачили: "зерна". Тоді як в оригіналі там мікроби! От мені інтєрєсно, як тому Івану Опанасовичу, як ці ідіоти-перекладачі (а їх вказано три каліки) обирали значення слова "germs" для перекладу? Монетку підкидали? Чи просто взяли в словнику значення за номером 1? Інших варіантів я просто не бачу. Зате, коли я таке читаю, у мене мимохідь виникає думка про те, що перекладачів нада пиздить:


при чому не тільки за діло, але й регулярно, для профілактики. Ібо див. епіграф.

P.S. Перекладачі, не ображайтесь — жартую я. Тим більше, що для пижження перекладачів офіційно існують редактори. Правда, залишається загадкою, хто пиздитиме редакторів? Не літкритики ж і не книгознавці...
diogenis: (Default)
Людина, яка щось говорить, може говорити по ділу або ні, і це ніяк не буде пов’язано з її тоном, формулюваннями, кількістю сказаного і підбором слів. Так само, як не буде з усіма цими психологічними обставинами пов’язана істинність того, що людина стверджує. Немає ніякого значення, як сповістити іншим, що 2 + 2 = 4:

  • сказати: "насправді ж 2 + 2 = 4",

  • м’яко зауважити: "в принципі, наскільки я пам’ятаю, 2 + 2 = 4",

  • визвіритися: "ви ідіоти, якщо не знаєте, що 2 + 2 = 4!",

  • чи сховатися за громадську думку: "давно відомо, що 2 + 2 = 4".


І ось той факт, що істинність (логічний бік справи) і тон та стилістика (психологічний бік справи) незалежні один від одного, має неусувний негативний наслідок: люди в переважній своїй більшості про цю незалежність навіть не підозрюють і сприймають будь-що їм сказане через призму оцінкову, психологічну, отже судять про істинність і адекватність за тоном, лексикою і стилістикою.

Грубо кажучи, вірять або не вірять і довіряють або не довіряють, а не оцінюють зміст.

Відповідно, час від часу можна спостерігати кумедні (або сумні) ситуації, коли якийсь троль або самовпевнений ідіот спокійним тоном верзе якісь нісенітниці, в той час як його опоненти вже бісяться від необхідності публічно роз’яснювати банальності. Хто ceteris paribus виглядає переконливішим? Той, хто спокійний, послідовний і м’яко наполегливий. Але чи є він правим? Зовсім необов’язково. Можливо, що він взагалі не розуміє, про що взявся говорити.

Ось два свіженькі приклади.
1. Троль Биков у блозі Маркова. Вступом до проблеми є сам блоговий допис. Срач розкиданий по окремих гілках, варто проглянути всі. Биков чомусь думав, що троління хитро закрученими фразами і перевід стрілок на опонента мають на когось справити враження. В результаті буквально не злив ні разу, але обісрався достатньо.
2. Срач на LOR-і з питань збалансованості середньої освіти. Почався з заяви деякого duott-а і швидко набув формату "лірик vs фізики". Громадянин лірик (duott) поступово дійшов до маразму (реклама соціоніки) і злив багато разів, але зовні залишався спокійним і респектабельним, в той час як громадяни фізики вже обкладали його матом, не в силах витримати цей потік фігні.

P. S. Мораль цього допису має пряме відношення до політики: можна навчити політиків і чиновників толерантності і манер — що і сталося на Заході — але це не додасть їм ні граму мізків (а також совісті). І робитимуть вони і далі дурощі, красномовно обґрунтовуватимуть дрімучу некомпетентність і вчинятимуть і надалі свинства і злочини. Як це робили попередні покоління їхньої братії. В рамках можливого, звісно.

Profile

diogenis: (Default)
Diogenis

May 2017

M T W T F S S
1234567
89 1011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Most Popular Tags

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated 22 July 2017 04:41
Powered by Dreamwidth Studios